Гіпотеза про те, що людство може існувати всередині складної комп’ютерної симуляції, подібної до світу, зображеного в "Матриці", роками є предметом інтенсивних філософських та наукових дебатів. Однак нове дослідження, проведене міжнародною командою вчених на чолі з доктором Міром Файзалом з Університету Британської Колумбії, завдає, можливо, вирішального удару по цій теорії. Їхня робота, що ґрунтується на математиці та фізиці, а не на чистій філософії, доводить, що сама фундаментальна структура реальності робить її симуляцію неможливою. Аргументація полягає в тому, що жоден комп’ютер, незалежно від його гіпотетичної потужності, ніколи не зможе відтворити базові механізми функціонування Всесвіту.

Раніше це питання вважалося таким, що лежить поза межами наукової перевірки, проте останні досягнення дозволили підійти до нього з наукової точки зору. Проблема ускладнюється рекурсивною можливістю: якби такий змодельований Всесвіт був можливим, він сам міг би дати початок життю, яке, у свою чергу, створило б власну симуляцію, роблячи вкрай малоймовірним, що наш Всесвіт є оригінальним. Дослідники взялися за перевірку того, чи можна теоретично відтворити закони, що керують Всесвітом, за допомогою обчислювальної системи. Сучасна фізика вже надала необхідний контекст, розглядаючи реальність як щось глибше за тверду матерію. Новітні концепції квантової гравітації, що об’єднують теорію відносності та квантову механіку, припускають, що навіть простір і час не є фундаментальними, а натомість виникають із чогось глибшого: чистої інформації.

Саме на цьому інформаційному підґрунті команда зосередила свій аналіз, спираючись на фундаментальні математичні принципи, зокрема на теорему Геделя про неповноту. Ця теорема стверджує, що в будь-якій достатньо складній логічній системі завжди існуватимуть істинні твердження, які неможливо довести в межах самої цієї системи. Доктор Файзал та його колеги продемонстрували, що це обмеження логіки безпосередньо стосується і фізики. Вони показали, що неможливо описати всі аспекти фізичної реальності, використовуючи виключно обчислювальну теорію квантової гравітації. Отже, жодної фізично повної та послідовної теорії всього не можна вивести лише за допомогою обчислень.

Спираючись на математичні теореми, пов’язані з неповнотою та невизначеністю, дослідники дійшли висновку, що повний опис реальності вимагає того, що вони називають «неалгоритмічним розумінням». Це поняття, за визначенням, виходить за межі будь-якого алгоритмічного обчислювального процесу і, відповідно, не може бути змодельоване. Як зазначає співавтор дослідження, доктор Лоуренс М. Краусс, фундаментальні закони фізики не можуть бути укладені в просторі та часі, оскільки вони самі їх породжують, і вимагають цієї глибшої форми розуміння. Будь-який симульований світ повинен неухильно дотримуватися запрограмованих алгоритмічних правил. Але оскільки фундаментальний рівень нашої реальності, як доведено, базується на неалгоритмічному розумінні, Всесвіт не може бути і ніколи не зможе бути комп’ютерною симуляцією.