Голова Запорізької обласної держадміністрації Олександр Пеклушенко під час своєї робочої поїздки по Гуляйпільському району відвідав краєзнавчий музей, де ознайомився з експозицією, присвяченою проводиреві повстанського руху українських селян Нестору Махну, передає ЛІГАБізнесІнформ.

"Скажу відверто, я для себе ще остаточно не відповів на запитання, ким же він (Нестор Махно - ред.) був насправді. Необхідно розуміти інше. Молодий чоловік до 30 років очолював 60-тисячне військо, а люди, які були набагато старші за Махна, називали його "батьком". Скажу однозначно, у його арсеналі були вчинки, які дозволяли його поважати", - заявив Пеклушенко, повідомляє прес-служба Запорізької обласної держадміністрації.

Він зазначив, що яскравою особистістю Махна сьогодні цікавляться багато людей, і необхідно використовувати це для підвищення туристичної привабливості Запорізького краю. У зв'язку з цим, губернатор оголосив конкурс на найкращу п'єсу про Махна.

"Ми повинні вивчити цю дивну складну особу. Я оголошую конкурс серед наших літераторів на найкращу п'єсу про життя і діяльності Нестора Махна. Необхідно, щоб наш музично-драматичного театру ім. Магара обов'язково мав у своєму репертуарі таку п'єсу, яка б розкривала і образ, і час, і людину. Також це вкрай необхідно з погляду зростання привабливості Запорізького краю як туристичного центру", - зазначив Олександр Пеклушенко.

Нестор Махно. Біографічна довідка

Махно Нестор Іванович народився у 1888 році в селі Гуляйполе Єкатеринославської губернії. Помер 1934 року в Парижі.

Майбутній вождь вітчизняного анархізму народився в селянській родині. Рання смерть батька і злидні змусили Махна залишити навчання в початковій школі. Батрачив на багатих хуторян, 1903-го пішов чорноробом на чавуноливарний завод. 1906 року увійшов до організації анархістів-комуністів "Союз бідних хліборобів", беручи участь у терористичних актах та "експропріаціях" багатіїв.

Двічі зазнавав арешту, але був відпущений. За вбивство 1908 року чиновника військової управи у 1910-му Махна засудили до страти, але оскільки на момент скоєння злочину йому до повноліття (21 рік) не вистачало півроку, Петро Столипін підписав помилування. Безстрокову каторгу Махно відбував у Бутирській в'язниці в Москві.

Тут Махно сидів з анархістом Аршиновим, який уперше ознайомив його з теорією анархізму. Через постійні тертя з тюремною адміністрацією Махно часто сидів у карцері, де й дістав сухоти; у тюремній лікарні йому видалили одну легеню.

Був звільнений під час Лютневої революції 1917 року.

Повернувшись до Гуляйполя, сформував загін "Чорна гвардія". Проголосив "поміщицькі, монастирські та державні землі суспільним надбанням". Під час корніловського заколоту був обраний главою Комітету порятунку революції і виступав проти Тимчасового уряду і Установчих зборів, вирішуючи аграрне питання шляхом захоплення землі.

Жовтневий переворот сприйняв прихильно.

Махно боровся проти Центральної Ради України і німецьких окупантів. Навесні 1918 року був у Москві, зустрічався з Кропоткіним, Свердловим, Леніним.

Виїхавши в Гуляйполе, Махно очолив загін, з яким воював проти військ гетьмана Скоропадського.

У сформованій армії Махна, що до листопада 1918-го налічувала близько 80 тисяч осіб, воювали представники практично всіх національностей, що населяли Південну Україну.

Після поразки Гетьманщини і німців Махно воював з армією Петлюри, з'єднавшись у 1-й Задніпровській дивізії з червоними загонами Дибенка.

Коли на звільнених від білих територіях більшовики почали запроваджувати продрозкладку, а конфісковані землі використовувати для організації колгоспів, Махно у лютому 1919-го заявив: "Якщо товариші більшовики йдуть з Великоросії в Україну допомогти нам у важкій боротьбі з контрреволюцією, ми повинні сказати їм: "Ласкаво просимо, дорогі друзі!" Якщо вони йдуть сюди з метою монополізувати Україну, ми скажемо їм: "Руки геть!".

У квітні 1919 року на III Гуляйпільському з'їзді Махно заявив, що Радянська влада зрадила революцію, а компартія узурпувала владу і "захистила себе надзвичайками". У червні був оголошений Радянською владою поза законом.

Восени знову уклав з більшовиками союз і здійснив рейд тилами білої армії, підійшовши до ставки Денікіна в Таганрозі. Був знов оголошений поза законом після відмови підкоритися наказу Сталіна виступити проти Польщі.

Махно боровся проти всіх влад і режимів, що виникали під час війни. Боротьба проти більшовицької диктатури завершилася літом 1921 року, коли із залишками своїх людей Махно втік до Румунії, а звідти - до Польщі. Радянський уряд зажадав його видачі. Після суду над Махном у Польщі він був виправданий і 1924 року виїхав до Німеччини, потім - до Франції. Вже серйозно хворий, жив переважно на пожертвування анархістів. Залишив тритомні мемуари.

У 2007 році у Кременчуці відзначили 119-ту річницю Нестора Махна.