Сьогодні Україна, Білорусь і Росія окремо відзначають 30-річчя Чорнобильської катастрофи. Усунення наслідків цієї трагедії, перш за все радіаційного зараження, до сих пір є грандіозним завданням для всього світу, пишуть ЗМІ. Чорнобиль і Фукусіма - "ядерні події 7-го рівня", за шкалою МАГАТЕ, - непорівнянні по впливу на здоров'я населення, пояснюють експерти.

"Майже 70 років тому група вчених Проекту Манхеттен, переконавшись у руйнівній силі ядерної енергії, спроектувала те, що було назване "Годинником Судного дня", - механізм попередження світу про загрозу швидкої глобальної катастрофи. І 26 квітня 1986 року "Годинник Судного дня" зупинився за три хвилини від півночі людства", - пише про Чорнобильську катастрофу Михайло Горбачов, тодішній лідер СРСР. Його статтю публікує газета La Stampa.

"Чорнобиль лишається одним з найбільш трагічних інцидентів нашого часу. З того моменту, коли мене проінформували телефоном - о 5:00 ранку того фатального 26 квітня 1986, - що на четвертому реакторі АЕС в Чорнобилі вирує пожежа, моє життя перестала бути таким, як до того, - пише Горбачов. - Було очевидно, що відбувається щось жахливе".

"Питання, підняті Чорнобилем і підтверджені Фукусімою, сьогодні актуальні як ніколи, й вони все ще лишаються без відповіді, - продовжує автор. - Хіба ми не ухиляємося від відповідей на ці запитання, коли перериваємо дискусію, посилаючись на "інтереси національної безпеки" або нашу безмежну потребу в енергії?"

Горбачов нагадує, що від 1952 року у світі сталося 99 ядерних інцидентів, збитки від них склали 20,5 млрд доларів.

"Дуже важливо, щоб будь-яка дискусія з атомної енергії розглядала питання з усіх точок зору і в усьому його розмаїтті. Як уже багато років вказує Міжнародний Зелений Хрест (міжнародна екологічна організація, заснована Горбачовим. - Прим. ред.), Мова йде про аспекти однієї проблеми, які слід обговорювати в комплексі", - робить висновок Горбачов.

Наслідки найбільшої атомної аварії XX століття слід оцінювати в масштабах часу, пише Le Monde. Ліквідація наслідків на самій Чорнобильській АЕС потребуватиме десятиліть. Достовірних даних про санітарні наслідки немає й не буде: не відомо, як померли 600 тис. "ліквідаторів" і скільки смертей, ракових захворювань і вад розвитку було викликано цією катастрофою у мешканців заражених районів, де й донині мешкають 6 млн осіб. Зате відомими є наслідки аварії для навколишнього середовища: дерева та ґрунт у забороненій зоні просякнуті радіоактивними речовинами; цезій-137 і стронцій-90 розпадуться не раніше, аніж через 300 років, а плутоній-239 - через сотні тисяч років.

Але чи були засвоєні уроки Чорнобиля? "Безсумнівно, вимоги щодо безпеки й прозорості були істотно посилені, але Чорнобиль не відвернув Фукусіми, а Фукусіма не відверне наступну катастрофу. Японія, країна інновацій та роботів, дала застукати себе зненацька 11 березня 2011 року, точно так само, як СРСР двадцятьма п'ятьма роками раніш", - пише газета.

Україна, Білорусь і Росія, кожна окремо, відзначають 30-річчя катастрофи в Чорнобилі, пише El Pais. Кожна країна виходить зі "своїх специфічних політико-економічних координат", пояснює журналістка Пілар Бонет.

В Україні працівники атомних електростанцій сьогодні вийдуть на демонстрацію проти блокування банківських рахунків "Енергоатому".

Директор Чорнобильської АЕС Ігор Грамоткін повідомив в інтерв'ю виданню "Дзеркало тижня", що в листопаді там встановлять "арку", яка запобіжить витоку радіації з "саркофага" 4-го енергоблоку.

Грамоткін нагадав, що минулого року президент Порошенко поскаржився на відсутність науково-технічного співробітництва з Росією на Чорнобильській АЕС.

У Росії від чорнобильської радіоактивної хмари постраждало півтора десятка регіонів. Колишній радянський депутат Алла Ярошинська, автор кількох книг про Чорнобиль, стверджує, що в багатьох точках, які російський уряд вилучив зі списку найбільш постраждалих, зберігається дуже високий рівень радіації (у 2015 році зі списку були викреслені 554 населених пункти). 2004 року також були частково скасовані допомоги "чорнобильцям".

Сильніше за всіх постраждала Білорусь, але, на погляд журналістки, "вона охочіше від усіх готова забути про Чорнобиль: нині Білорусь споруджує за участі Росії першу власну АЕС і має намір у постраждалих від Чорнобильської аварії районах відновити сільгоспвиробництво".

Кореспондент The Wall Street Journal Натан Ходж побував в Славутичі - побудованому після чорнобильської аварії місті, що "стало новим домом для працівників АЕС та персоналу з очищення об'єкта".

"Сьогодні, коли на атомному об'єкті ведеться бурхлива діяльність у зв'язку з тим, що наближається до завершення будівництво величезного захисного саркофага, місто Славутич процвітає", - розповаідає автор статті. В Україні, що охоплена тривалою економічною кризою, Славутич є оазою. "Зарплату виплачують стабільно, і робочі місця надійні", - повідомляє кореспондент.

Тут виробляють і споживають продукти харчування, хоча з цього приводу лишаються серйозні побоювання.

"Місто також напрочуд інтернаціональне", - зазначає автор: там мешкає чимало іноземних інженерів, що працюють над захисним саркофагом.

"Катастрофи на АЕС, що сталися в Чорнобилі у 1986 році й на Фукусімі в 2011-му, поділяють сумнівну честь: обидві отримали найвищий рейтинг за шкалою ядерних подій Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ): 7-й рівень - "велика аварія". І Чорнобиль, і Фукусіма розцінюються так через розплавлення ядра реактора", - повідомляє Тімоті Дж.Йоргенсон в статті для The Conversation, передрукованій журналом Time.

"Обидві аварії призвели до евакуації сотень тисяч жителів, наслідками обох стало великомасштабне радіоактивне забруднення навколишнього середовища. Однак шкала МАГАТЕ не вимірює вплив катастрофи на громадське здоров'я, - зазначає Йоргенсен. - Тим часом з точки зору медичних наслідків ці дві ядерні катастрофи навіть не можна віднести до однієї ліги. Аварія на Фукусімі призвела до радіоактивного опромінення сотень тисяч людей, а Чорнобиль опромінив сотні мільйонів. І мільйони з них отримали набагато вищі дози, ніж жителі Фукусіми".

"Як я показав у книзі "Дивне сяйво: історія радіації", з точки зору впливу на здоров'я населення вони просто непорівнянні", - пише автор.

Йоргенсен повідомляє, що всі чорнобильські ліквідатори отримали дозу радіації, яка викликає променеву хворобу (понад 1 тис. мікрозівертів), а деякі з них - смертельну дозу (понад 5 тис. мікрозівертів). "У Фукусімі, навпаки, ніхто, навіть працівники ядра реактора, не отримали дози опромінення, що викликає променеву хворобу", - зазначає автор.

"Коротше кажучи, Чорнобильлишається найгіршою ядерною катастрофою усіх часів. Це була цілковито рукотворна подія - перевірка "безпеки" пройшла трагічно невдало, і наслідки посилила некомпетентність співробітників, які все зробили неправильно, намагаючись зупинити процес розплавлення ядра", - розповідається в статті.

"Фукусіму, навпаки, викликало стихійне лихо - цунамі, що затопило підвали реактора, - і співробітники АЕС діяли відповідально", - нагадує Йоргенсен.

"26 квітня 1986 року був найтемнішим днем ​​в історії атомної енергетики. Нам потрібно бути пильними, щоб відвернути повторення Чорнобиля - ми не хочемо "святкувати" такі ювілеї", - резюмує автор.

Усунення наслідків Чорнобиля і досі лишається грандіозним завданням для всього світу, пише Tagesspiegel.

У стислі терміни над зруйнованим енергоблоком був зведений перший "саркофаг". Під ним і нині перебуває близько 200 т пористої глини, котра містить уран та інші радіоактивні речовини.

З 2012 року під керівництвом ЄБРР ведеться будівництво нового саркофага, яким планується накрити 4-й енергоблок до кінця 2016 року. Нова гігантська металева конструкція повинна буде знешкоджувати реакторний блок щонайменше 100 років. "Вартість одного тільки саркофага - 1,5 млрд євро, а витрати на проект назагал, за оцінкою експертів ЄБРР, наближаються до 2,1 млрд євро", - йдеться в статті.

Як повідомляє видання, до кола найбільших спонсорів проекту входять сам ЄБРР, Євросоюз, США, Франція, Німеччина, Росія та Україна.

Тобіас Мюнгмейер, експерт Greenpeace і частий гість Чорнобильської зони, вказує на тривожний факт: затяжна газова криза в Україні змушує все більшу кількість людей використовувати для опалення дрова, а дерева в зоні відчуження мають радіаційний фон.

У заражених областях в Україні, а передусім у Білорусі, можна зустріти види тварин, давно вимерлі в інших регіонах, продовжує автор. Це і тетереви-косачі у білоруському національному парку "Полісся", і вовки, зубри та лосі, що відновили свою популяцію. Як встановили французькі вчені, птахи на генетичному рівні здатні пристосовуватися до радіоактивного фону. Що ж стосується рослин, то тут ученими виявлено численні мутації.

Чорнобиль, відзначають журналісти, став місцем, що вабить шанувальників так званого "темного туризму". Улюбленою туристичною визначною пам'яткою стало місто Прип'ять. Допитливі приїздять переважно з Польщі, Чехії та США. Після Майдану скоротився потік подорожніх із Росії.

Екологи побоюються, що Україна перетвориться на звалище ядерних відходів Європи, за окрему плату розміщуючи у себе в тимчасових сховищах іноземне радіоактивне сміття, мовиться в статті.

Нинішня, 30-а річниця аварії на Чорнобильській АЕС відрізняється від попередньої, йдеться в репортажі журналіста Frankfurter Allgemeine Конрада Шуллера. "У 25-ту річницю туризм у зону аварії щойно зароджувався, а проспект Леніна у зразковій радянської Прип'яті був ще не лісом, а типовим міським бульваром. Але головне - тоді ще не було так званої "великої арки" - побудованої на міжнародні кошти захисної споруди шириною 260 і висотою 110 м, під якою повинен зникнути вибухлий четвертий реактор", - розповідає автор.

Для фатального вибуху, що стався 26 квітня 1986 року в ході легковажного експерименту на графітовому реакторі типу РБМК, вистачило всього декількох секунд, а от пожежу на реакторі ліквідатори гасили близько тижня. "Наступні процеси розпаду потребували куди більше часу: спочатку розпався йод, а потім і Радянський Союз", - пише журналіст. Йод-131 був одним з найнебезпечніших атомних ізотопів у викидах реактора, пояснює Шуллер.

І якщо розпад "йоду приніс рак, то розпад СРСР - бандитські війни, в результаті яких з'явилася та олігархічна система, з котрою Україні доводиться боротися й донині". А оскільки олігархічній економіці була потрібна дешева електроенергія, ЧАЕС, як підкреслює автор, продовжила виробляти електроенергію на трьох реакторах, що залишилися, навіть після аварії.

"Тим часом 30-я річниця аварії збіглася з деякими законами ядерної фізики та біології, - продовжує Шуллер. - Саме 30 років становить період напіврозпаду ізотопів цезію-137 і стронцію-90".

До 2064 року, коли закінчиться другий період напіврозпаду стронцію і цезію, має бути "завершено демонтаж решти трьох реакторів. До того моменту радіація знизиться до 25% від початкового рівня", - розповідається в статті.

Найнебезпечніший елемент, викинутий реактором, - плутоній-239. І в нього добра й погана особливості: гарна полягає в тому, що він досить важкий і тому його не рознесли далеко, а погана - його період напіврозпаду становить 24 тис. років. Висновок такий, як у недавньому чорнобильському звіті Greenpeace: 10-кілометрова зона довкола реактора "не зможе бути заселена навіть у наступні 10 тис. років".

Переклад InoPressa