Головний тренер донецького "Шахтаря" Мірча Луческу категорично заявив, що у нього не має жодної можливості приймати національну збірну України.

"За великим рахунком, ніякої офіційної пропозиції я не отримував, до мене ніхто не звертався. Що ж до моєї присутності в національній збірній України, то занадто багато припущень і інсинуацій виникло з цього приводу. Мене вже скрізь розбирали журналісти – і в пресі, і в Інтернеті – незалежно від того, прийму я цю пропозицію чи ні. Я з цікавістю стежив за цим. Я хотів би чітко відповісти на запитання, - сказав Луческу. - Найважливіше – те, чого я досягав до цього в усіх країнах, де працював протягом багатьох років. Дуже багато говориться про якийсь контракт, який мені могли б запропонувати. І, напевно, з цього приводу може з'явитися якась заздрість.

За час своєї кар'єри я багато разів опинявся у подібних ситуаціях. У 36 років я був гравцем і старшим тренером "Корвінула", а також головним тренером національної збірної Румунії. Ніколи я не відчував якогось додаткового стимулу. Я це робив тільки тому, що мені подобався футбол. Я відчував відповідальність перед тією командою, яку тренував. Якби було по-іншому, то мені було б дуже складно працювати з футболістами. Я отримував зарплату і як гравець, і як футболіст. Так було тоді, при соціалістичному ладі. Став тренером національної збірної – мене, мабуть, змусили прийняти це при тому режимі. І програвши кваліфікаційний турнір на Чемпіонат світу в Мексику в 1986 році, потім ми зі збірною потрапили на чемпіонат Європи у Францію. Туди було лише вісім команд, а не стільки, скільки потрапляє зараз.

Будучи тренером національної збірної, я прийняв і "Динамо" (Бухарест), за який свого часу виступав і тому не міг їм відмовити. Знову ж таки, у мене був контракт з Федерацією футболу, тому я відмовився від заробітної плати в "Динамо" (Бухарест). Потім ми програли Австрії 4:0, після чого сім'я Чаушеску відправила мене у відставку. Я залишився тренером "Динамо". Природно, "Стяуа" був під керівництвом сина Чаушеску, у нас була серйозна боротьба з цією командою.

Що стосується моєї присутності в національній збірній Румунії та клубах цієї країни, то мій світогляд залишився колишнім. Україна мене не змінила. Коли я розумію, що не виконую умови свого контакту, то тисну руку і йду. Так було з "Брешіа", "Галатасараєм" та "Бешикташем". Природно, в минулому році в мене стали з'являтися думки про те, щоб потиснути руку нашому президентові. Я ніколи не ставлю на перше місце фінансову ситуацію. Якщо б на першому місці в моїй кар'єрі була матеріальна сторона, то я б ніколи не досяг того, чого досяг на сьогоднішній день. У мене контракт з "Шахтарем". Тому на сьогоднішній день ніяких контактів з Федерацією футболу немає.

Що стосується суміщення посад, про які теж говорили в пресі, то були в моїй кар'єрі і такі моменти, і я справлявся з цим. Хоча, звичайно, складніше працювати в клубі, ніж у національній збірній. Тренери збірної знаходяться зі своєю командою мало часу. Дуже важко організувати збірну команду так, як можна вибудувати гру клубу. На перше місце виходить досвід тренера і його здатність мобілізувати команду на цю гру. Потрібен дуже кропіткий аналіз суперника плюс здатність вибрати оптимальний склад на гру.

Вважаю, що у національній збірній повинен бути нейтральний тренер. Не хотілося б знаходитися в диспуті з уболівальниками "Шахтаря" чи "Динамо", не залежно від того, хто вони – журналісти, вболівальники або люди, які мають свою думку. Тренер національної збірної повинен бути незалежний, щоб працювати спокійно, з великою впевненістю.

А тому що ще до офіційного запрошення вже були всілякі дискусії, опитування і так далі, то я категорично заявляю, що ніякої можливості приймати національну збірну України я не маю. Але якщо потрібна буде моя допомога в тих чи інших питаннях, я зроблю все можливе і віддам всі свої знання, щоб допомогти успішному виступу збірної України на міжнародній арені. Така моя категорична відповідь. На цьому хотілося б закрити цю тему".