Співробітники Університету Флориди вперше довели, що спільне проживання та інтимні стосунки значно збільшують у мозку людини кількість нейрорецепторів, сприйнятливих до "гормонів прихильності" - окситоцину і вазопресину, пише "Комсомольська правда" з посиланням на журнал Nature Neuroscience.

За словами науковців, ці гормони стимулюють бажання спілкуватися з партнером і бути до нього ближче. Окситоцин звільняється у жінок під час оргазму, а при пологах цей гормон допомагає скороченню м'язів. Вазопресин у чоловіків заохочує ревнощі, тобто інстинкт захищати свою територію і кохану від можливих суперників.

Фахівці провели експеримент з мишами-полівками. Досі вважалося, що вони генетично схильні до моногамних стосунків. Однак з'ясувалося, що після спарювання, хоча ДНК і не змінюється, гени в організмі мишей починають працювати трохи інакше, на деякий час зміцнюючи прихильність до партнера.

Науковці встановили, що прихильність до певної особи протилежної статі можна викликати і без попереднього спарювання - за допомогою спеціальних ін'єкцій. Аналогічним "штучним" методом, за допомогою певних речовин, що блокують рецептори окситоцину і вазопресину, фахівці хочуть навчитися "нейтралізовувати" закоханість або запобігати їй.

Автор дослідження Мохамед Каббадж вважає, що це відкриття - серйозний крок у розробці нових лікарських препаратів, здатних позбавити психологічних проблем, що виникають через розлучення і нещасливу любов.

Зазначимо, окситоцин часто називають "гормоном любові": він зміцнює соціально-психологічні зв'язки, покращує емоційне взаєморозуміння між закоханими і між батьками та дітьми. При цьому у нього є і негативні ефекти: він зменшує довіру до сторонніх, іноді навіть провокуючи необґрунтовану агресію до чужої людини. Тобто, дія окситоцину сильно залежить від соціального контексту, від того, з ким і в яких стосунках перебуває індивідуум.