Президент РФ Володимир Путін 10 серпня звинуватив Україну в "практиці терору", а за кілька годин до цього російські силовики заявили, що українські військові нібито організували замах на теракт в окупованому Росією Криму. У той же час ЗСУ і керівництво України назвали ситуацію "цинічною провокацією".

Одним з перших свою версію щодо ситуації в Криму висловив радник глави МВС Антон Геращенко. За його словами, в ніч з 6 на 7 серпня в Криму дезертирували російські бійці. Щоб не дати військовим втекти в Україну, "влада" перекрила блокпости. Скандал "із дезертирами з російської військової частини, що не має ніякого стосунку до України", став приводом до того, щоб звинуватити українських військових у плануванні теракту, вважає політик.

До слова, схожу версію озвучили і представники української розвідки. Так, в доповіді президенту начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони генерал-лейтенант Валерій Кондратюк повідомив, що на півночі Криму сталося збройне зіткнення з використанням стрілецької зброї між військовослужбовцями ЗС РФ і прикордонною службою Федеральної служби безпеки РФ.

Політолог Володимир Фесенко передбачає, що на півострів з власної ініціативи могли поїхати українські радикали. Пізніше їх затримала ФСБ РФ, звинувативши при цьому Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

ФСБ РФ звинуватила в організації теракту жителя Енергодара Запорізької області Євгена Панова. На даний момент українець затриманий російськими силовиками. Як стверджує російська ФСБ, у Панова нібито знайшли велику кількість зброї і боєприпасів. Родичі та друзі затриманого впевнені: чоловіка в Запорізькій області викрали російські спецслужби, а потім доставили до Криму. При цьому політолог Тарас Березовець вважає, що "теракт" могли інсценувати самі співробітники ФСБ.

Президент РФ Володимир Путін, як і Федеральна служба безпеки, заявляють, що затримані українці працювали на Міноборони України. У той же час і друзі одного із затриманих, і в самому міністерстві цю інформацію спростовують. За версією кримської окупаційної "влади", "диверсанти" намагалися дестабілізувати ситуацію на півострові напередодні виборів у Думу (голосування має відбутися у вересні).

Президент Петро Порошенко в своєму коментарі заявив, що Росія намагається "дискредитувати Україну в очах міжнародної спільноти і домогтися скасування заслужених санкцій, запроваджених з боку наших партнерів". Такої думки дотримується і частина українських політологів. Так, політичний експерт Олександр Палій впевнений, що дискредитація України - частина інформаційної війни, яку проводить Росія.

Політолог Тарас Березовець вважає, що ФСБ може готувати теракти на території Криму, наприклад, задля ескалації військової ситуації і формального приводу до відкритої війни з Україною.

"Цілком ймовірно, за цим стоять набагато більші плани, ніж просто мобілізація і виграш думських виборів. Наприклад, ескалація військової ситуації. Путіну потрібен Гляйвицький інцидент (провокація СС у місті Гляйвіц на початку Другої світової війни, яка стала приводом нападу Німеччини на Польщу - ред.)", - пише політолог на своїй сторінці в соцмережі.

Генерал-лейтенант СБУ Олександр Скіпальський не виключає, що наступним кроком Росії може стати ракетний удар по Україні.

Частина експертів вважають, що ФСБ РФ могла організувати провокацію в Криму і звинуватити Україну в "тероризмі" для того, щоб напередодні виборів у Думу мобілізувати прихильників Росії на півострові. Політолог Андрій Миселюк вважає: "Ця заява підвищує градус протистояння. Ба більше, це мобілізує прихильників РФ е Криму, яким показують образ "агресивної України".

"Ні для кого не секрет, що після трьох останніх провальних курортних сезонів і фраз типу: "Грошей немає, але ви там тримайтеся" рейтинг російської влади в Криму обвалився до історичного мінімуму. Вибори скоро, підтримка потрібна, а народ бурчить", - вважає віце-прем'єр-міністр України з соціальних питань Павло Розенко.

Секретар РНБО Олександр Турчинов вважає, що Росія планомірно готується до загострення ситуації і зриву Мінських угод. "Для того щоб піти на подальшу ескалацію конфлікту, Путін не придумав нічого кращого за дешеву театральну виставу ФСБ із саморобними вибуховими пристроями", - сказав Турчинов.

Політолог Олексій Гарань зазначає, що звинувачення Путіна - це спосіб тиску на Україну і на "нормандську четвірку". "Можливий ключ до провокації може бути в заяві Путіна, що зараз немає можливості провести зустріч в "нормандському форматі". Це виглядає як провокація", - пояснює Олексій Гарань.

До слова, у своєму вчорашньому заяві Путін назвав зустріч "Нормандської четвірки" в Китаї "безглуздою після подій в Криму", пише Олександр Литвин у статті "Що сталося в Криму: мотиви і версії коротко" в газеті "Сегодня".

Місто Армянськ, що в Криму, значно віддалене від китайського міста Ханчжоу. Відстань від Ханчжоу до Сімферополя - 7426 км, а потім ще від Сімферополя до Армянська 144 км. Загалом - далеко. І навряд чи серед жителів Армянська багато хто знає про Ханчжоу, а серед жителів Ханчжоу небагато знайдеться таких, хто впевнено покаже на карті Армянськ. І, тим не менш, події, які відбулися в останні дні в Криму, і та обставина, що має відбутися 4-5 вересня в Ханчжоу, пов'язані найбезпосереднішим чином. І ось яким саме, пише газета "День".

10.08.2016 головним ньюсмейкером у Росії був Путін. По всіх телеканалах показали його виступ з приводу запобігання терактам у Криму з боку Міноборони України. Усі росіяни бачили гру фірмових жовен, і всі, хто розуміється на путінології, негайно заспокоїлися, оскільки зрозуміли, що ворогам Росії буде непереливки.

Причиною є бажання Путіна зірвати зустріч у нормандському форматі, яка мала відбутися 4—5 вересня в Ханчжоу в рамках саміту G20, а вже наслідком стало проведення цілком рутинної спецоперації, про яку розповів Путін і яка стала головною новиною в російських медіа. У всіх ЗМІ повідомлялося про пильного жителя Армянська, який побачив підозрілих людей у військовій формі й повідомив куди слід. Щоправда, в інших публікаціях повідомляється, що українські диверсанти намагалися прорвати кордон через "гниле" озеро Сиваш, і там було навіть бойове зіткнення за участю української бронетехніки, яка також зайшла у води Сивашу.

У своїй грі жовнами на публіку Путін пов'язав в єдиний ланцюг замах на Плотницького і ось це ось "розкриття цілої диверсійної мережі в Криму". І це дозволило йому вийти на зовсім інший рівень риторики щодо керівництва України. Ця риторика на межі передвоєнної, у всякому разі, яка цілком виключає будь-який діалог: "Люди, які захопили владу в Києві, перейшли до терору, щоб відвернути увагу громадян своєї країни і продовжувати їх грабувати". Тобто Путін скотився на рівень найбільш оскаженілих "експертів" шоу Володимира Соловйова, йому залишилося назвати Порошенка фашистом, щоб стерти вже останні відмінності між собою і яким-небудь Стариковим чи Куликовим. Ну, і, звісно, погрози у фірмовій путінській стилістиці: "Росія цього так не залишить" і так далі.

Все стає на свої місця, якщо врахувати репутацію нинішнього президента Росії і ті способи, якими він звик вирішувати питання, що перед ним постають. Можна згадати серію вибухів будинків у вересні 1999 року, влаштовану ФСБ за наказом Путіна з метою підняти його рейтинг перед виборами і виправдати введення військ до Чечні.

Якщо немає бажання звертатися до давніх історій, можна згадати виступ Путіна від 21.04.2016 року, коли він розповів, як ФСБ впіймала 80 іноземних шпигунів і виявила ще 350 ворожих агентів. А в лютому поточного року Путін, виступаючи на колегії ФСБ, повідомив здивованим чекістам, що в минулому 2015 році вони припинили діяльність більш як 400 (чотирьохсот!) кадрових співробітників іноземних розвідок.

Люди, що мають стосунок до розвідки і контррозвідки, знають, що розкриття двох-трьох кадрових розвідників на рік - це велика удача контррозвідки, і відповідно, серйозний провал розвідки. Розповідь про сотні шпигунів, - це щось на кшталт хлєстаковських 35 тисячах самих лише кур’єрів або спогади про сталінські часи, коли англійські й парагвайські шпигуни ховалися під кожним кущем.

Є ще один важливий резон для Путіна влаштувати цю провокацію саме зараз. Залишився місяць до виборів у Державну думу, які будуть проходити на тлі серйозного зниження рівня життя росіян і обвалення економіки. А тут ще з Ердоганом побраталися. США - далеко. Де взяти ворога для підняття медійної істерики до того градуса, щоб росіяни збожеволіли настільки, щоб відтворити в Держдумі ту ж таки суміш із злісних маніяків і цинічних бандитів? І ось, будь ласка, - прекрасний ворог! Ось він, бандерівець, що пливе через Сиваш з бронетранспортером під пахвою. Це і є горезвісний "план Путіна". На найближчі півтора місяця. А на довші терміни він планувати не вміє. Чи не навчений, пише Ігор Яковенко в статті "Провокація" в газеті "День".

Під об'єктивним поглядом навряд чи загроза російського "широмасштабного вторгнення" зараз істотно вища, ніж вчора або позавчора.

Справжня війна Росії не потрібна і не вигідна. Вона не принесе реалізації поставлених завдань. Росії потрібно продовження нинішнього формату "ні війна, ні мир" до умовної "капітуляції" України. Але очевидно, Росія хоче переглянути формат цієї війни. Отже, чого хоче Росія.

По-перше, Путін заявив про припинення переговорів у "нормандському форматі". Це не просто ляпас Україні - це ляпас іншим учасникам переговорів. І, крім того, демонстрація повного провалу "Мінського формату".

Тепер Путін, очевидно, говорить: "А тепер умовляйте мене, щоб я знову сів за стіл переговорів". Тобто Кремль хоче "Мінська-3" з набагато більш вигідними для себе умовами. Для чого вкотре блефує і використовує риторику "Я - небезпечний псих".

По-друге, Кремль прагне "капіталізувати" свої дипломатичні здобутки протягом 2016 року. Об'єктивно, це був один з найпродуктивніших років кремлівської дипломатії (і самий провальний для української дипломатії). ЄС занурений в проблеми власної цілісності. Союз Україна-Польща напіврозвалено завдяки вдалим провокаціям. Туреччина - знову "друг" і т.д. Очевидно, все це Кремль хоче використовувати як аргумент на переговорах під час "Мінська-3".

По-третє, в російській пресі вже звучать тези, що, мовляв, вони готові "знищувати бази українських терористів". При цьому Кремль продовжує свою тактику - мавпування дій Пентагону. Таким чином вони попереджають, що хочуть атакувати військові об'єкти України, прикриваючись тим, що це - "бази терористів". Яка буде реакція в разі подібних нападів? Швидше за все, нічого, крім "стурбованості" і "рішучого засудження". Адже це ще "не війна"? Отже, Росія декларує розширення методів ведення війни, і це хоче використовувати в гіпотетичному "Мінську-3".

По-четверте, варто згадати нагнітання в Україні ситуації навколо обміну полоненими. Тепер очевидно, що Росія відмовиться від попередніх зобов'язань щодо їх обміну, і висуне вимогу "припинення тероризму з боку України". Що, знову ж таки, буде означати чергову вимогу капітуляції.

Час обрано не випадково. Росія хоче скоріше закрити українське питання, поки склалася вдала ситуація. Світ зайнятий своїми проблемами, у Вашингтоні - перехідний період, а в Україні - внутрішні проблеми, пише Петро Олещук в статті "Тактика "Я - небезпечний псих". Чого хоче Кремль" у виданні "Новое время".