Великий адронний колайдер (ВАК) набрав достатню кількість даних, яка вже дозволяє відчути бозон Хіггса - гіпотетичну частку, пошук якої є одним з головних завдань прискорювача, повідомляє РИА "Новости".

Згідно з даними, які виводяться на онлайновий монітор стану колайдера, прискорювач досяг значення накопиченої світимості в п'ять зворотних фемтобарнів.

Для "упіймання" бозона Хіггса учені повинні нагромадити доволі велику статистику - набрати досить велику інтегральну (накопичену) світимість, тобто дані про зіткнення часток у прискорювачі. Шанси виявити бозон Хіггса будуть високі, коли колайдер досягне інтегральної світимості від п'яти до десяти зворотних фемтобарнів.

Вірогідність тієї або іншої події у фізиці часток залежить від перерізу процесу, тобто, грубо кажучи, площі зіткнень. Одиниця виміру перерізу - барн, який дорівнює 10 у -28-му ступеню квадратних метрів.

Інтегральна світимість - кількість часток, що пролетіли в колайдері за певний час, - вимірюється в зворотних барнах, щоб було можна визначити, скільки разів за цей термін може статися подія з тим чи тим перерізом. Наприклад, за інтегральної світимості 100 зворотних фемтобарнів деякий процес з перерізом один фемтобарн станеться 100 разів. Проте через "неідеальність" детекторів кількість зареєстрованих подій може бути значно менша.

П'ять зворотних фемтобарнів відповідають приблизно 350 квадрильйонам зіткнень протонів.

На початку вересня Гвідо Тонеллі (Guido Tonelli), офіційний представник колаборації CMS, групи фізиків, які працюють на однойменному детекторі, припустив, що фізики зможуть виявити ознаки існування бозона Хіггса (чи відкинути ймовірність його існування) вже до Різдва 2012 року.

Бозон Хіггса - останній елемент, котрого бракує в сучасній теорії елементарних часток, так званої Стандартної моделі. Це гіпотетична частка відповідає за маси усіх інших елементарних часток. Проте теорія не дозволяє точно встановити масу бозона Хіггса. Учені розраховують, що знайти цю частку (чи переконатися в тому, що її не існує) дозволять експерименти на Великому адронному колайдері (ВАК).

У 27-кілометровому кільці колайдера, розташованого в ЦЕРНі, на кордоні Франції і Швейцарії, стикаються протони, що летять один назустріч одному. В результаті зіткнень утворюються "зливи" інших часток, які фіксують детектори. Аналізуючи дані з детекторів, фізики можуть зрозуміти, які частки народжувалися в зіткненнях.

Нагадаємо, що результати експериментів на Великому адронному колайдері видали першу сенсацію, причому, всупереч очікуванням, вона виявилася з негативним змістом.