Нове дослідження припускає, що у диких приматів також існує синтаксис.

У новому дослідженні вчені використали фальшивих змій для отримання елементів того, що, певно, могло бути рудиментарною мовою диких шимпанзе в Уганді.

Відкриття зробили дослідники з Університету Цюриха. Відомо, що у шимпанзе є два типи криків:

• ваа-лай, який сигналізує іншим шимпанзе прийти на допомогу;
• тривога-хуус, сигнал тривоги.

Дослідники хотіли перевірити, чи поєднання цих криків впливає на поведінку шимпанзе. Для цього вони провели низку тестів з використанням фальшивих змій. По суті вони розіграли шимпанзе, зробивши опудало змії зі шкіри мертвого пітона (Python sebae), прикріпленої до волосіні. Далі фальшиву змію розгорнули перед дикими шимпанзе, щоб подивитися, які звуки вони видаватимуть.

Результати дослідження свідчать, що шимпанзе комбінували крики, а сам тип комбінації впливає поведінка інших тварин. Вчені також провели низку тестів на відтворення, де озвучували поодинокі ваа-лаї або тривожні звуки, а також різні комбінації.

Вони виявили, що більше шимпанзе приєднувалися до “того, хто кличе”, коли за ваа-лаєм слідував тривожний хуус, що також викликало найсильнішу реакцію з погляду тривалості погляду.

Вчені зазначають, що цей вид комунікації відіграє вирішальну роль для шимпанзе, оскільки змії являють для них потенційну смертельну загрозу. Таким чином, вчасно поданий сигнал тривоги може забезпечити безпеку всього загону, а вміння прислухатися до певних сигналів є питанням життя і смерті цього виду.

Автори дослідження тепер вважають, що їхнє відкриття здатне пролити світло на наше розуміння спілкування цих диких тварин. Схоже, що сенс сигналу найсильніший, коли правильні фрази використовуються разом. Простими словами, вчені порівнюють ці сигнали з людськими фразами “небезпечно” та “йди сюди”.

Дослідники зазначають, що результати свідчать про те, що шимпанзе не просто реагували на кожен окремий сигнал незалежно, а, схоже, сприймали їхнє значення у зв’язці шляхом об’єднання інформації, закодованої в обох сигналах.

Таким чином автори дослідження вважають, що результати демонструють використання комбінації сигналів у шимпанзе, а це може означати, що “основи синтаксису можуть бути еволюційно давніми”, і, схоже, присутні у простіших форми останнього загального предка шимпанзе та людини.