Промова Петра Порошенка під час його інавгурації викликала захоплення у багатьох патріотів України. Довелося навіть почути таке: Порошенко справжній український націоналіст.
 
У будь-якому випадку вже зараз можна зафіксувати окремі його програмні засади, які можуть бути підтримані, або не підтримані українською патріотичною спільнотою.
 
На мій погляд існує принаймні три пункти з його промови, які дозволяють, в тому числі українським націоналістам, не просто підтримувати Петра Порошенка, але й активно йому допомагати.
 
Передусім це стосується питання Криму і соборності українських земель. Його твердження, що Крим був, залишається і буде українським – вкрай важливе з огляду на «роздуми» окремих прагматиків і об’єктивістів, які вже привчають суспільну думку, що треба бути «реалістами» й погодися на те, що Україна «втратила Крим».
 
Так, сьогодні поки що не видно чітких механізмів, з допомогою яких можна «відбити» Крим у Росії. Але вони, без сумніву, знайдуться, коли цього щиро прагнути. При цьому спектр таких механізмів має бути доволі широкий: від ведення партизанської війни на території АР Крим – до залучення міжнародних судових інституцій.
 
Ще одне теза, яка сприймається майже беззастережно. Жодних перемовин і компромісів із російськими терористами і диверсантами. Замість перемовин і компромісів – АТО. А «майже» тому, що Петро Порошенко не виключає утворення «коридору», через який російські бандити можуть покинути Україну. Думаю, що час минув для такого «коридору». Тільки АТО і повна ліквідація головорізів, які прийшли на українську землю з країни-агресора – Росії.
 
Ще про один важливий наголос, який було зроблено під час виступу Порошенка у Верховній Раді. Він заторкнув у своєму виступі мовне питання, наголосивши, що в Україні має бути одна державна мова – українська. При цьому, звертаючись до мешканців Донбасу, перейшов на російську.
 
У зв’язку з цим можна стверджувати, що у мовному питанні поки що найменше ясності. І цим не треба легковажити. Нагадаю, що довший час Партія регіонів і комуністи переконували суспільство, що мовне питання, тобто впровадження української мови у всі сфери життя, не головне, а головне – це економіка. Економіку вони успішно розвалили, а мовне питання зробили головним, і наполягають на російській як другій державній.
 
Отже, із виступу президента можна зрозуміти, що бій за українську мову продовжуватиметься і є надія, що Порошенко буде на боці українців і української мови.
 
Ключове питання – безпека. Зі слів президента можна зрозуміти, що він стоїть на позиції підтримки Збройних сил, їх модернізації. Більше того – відчуває, як це важливо сьогодні, коли на Донбасі іде війна.
 
Водночас він хоче домогтися підписання нового «будапештського» міжнародного договору, який гарантуватиме територіальну цілісність України. І жодного слова про НАТО.
 
Добре, що президент домагатиметься реалізації європейського курсу, зокрема повноцінного членства України в ЄС. Але з огляду на анексію Криму, бойові дії на Донбасі, європейський вектор мав би бути зміщений з ЄС – на НАТО.
 
Нам треба здолати Росію – головного ворога українців і їхньої держави. Без НАТО, це буде вкрай важко зробити.
 
Декілька слів про антураж дійства. Він – патріотичний. Виконання державного гімну, синьо-жовті знамена, вишиванки. Так повинно бути завжди.
 
До речі, так, або приблизно так, було, коли присягали Кравчук, Кучма, Ющенко і навіть вигнанець Янукович. Але цього разу національний колорит підкреслював, що це не бутафорія і навіть не мода. Це – душа нації, яка бореться за свою гідність, незалежність від Росії і територіальну єдність у її соборному вимірі.
 
Чи стане Петро Порошенко українським націоналістом? Як на мене, це запитання втрачає свою актуальність. Воно не головне і не формує порядку денного для українського народу.
 
На часі більш важливе питання: чи втримає нація прапор українського націоналізму в позитивному значенні цього слова. Якщо так, то вона матиме майбутнє.
 
Вірю, що так!
 
Богдан Червак – голова ОУН