Відомий британський письменник Алан Сіллітоу (Alan Sillitoe) помер у віці 82 років у лондонському шпиталі Charing Cross. Про це повідомляє в понеділок газета Times, передає РИА "Новости".

Алан Сіллітоу народився 4 березня 1928 року в Ноттінгемі в бідній родині робітника, який займався шкіряним ремеслом. Пізніше він не раз описував жебрацький побут, що оточував його з дитинства: "Ми жили в кімнаті на Талбот-стріт, де всі чотири стіни наскрізь пропахли газом, застарілим жиром і шарами гнилих шпалер".

За його власним визнанням, коли йому було 12 років, мати спалила його перший напівавтобіографічний роман, що описує поведінку його двоюрідних братів і сестер, назвавши його "надміру натуралістичним".

У 14 років Сіллітоу був змушений залишити школу і почати заробляти на життя: він вступив на велосипедну фабрику Raleigh у своєму рідному місті, а після досягнення 18 пішов до Королівських повітряних військ. Сіллітоу відправили до Малайї, де він працював радистом, проте захворів на туберкульоз і потрапив до лікарні.

Саме ця подія і стала поворотним моментом у біографії Сіллітоу. Лікування тривало більше року, весь цей час юнак жадібно - запоєм - читав і вперше спробував писати сам. Так почалася літературна кар'єра талановитого і плідного драматурга, поета і романіста Сіллітоу завдовжки більш ніж у 50 років.

Серед найвідоміших творів цього автора романи "У суботу ввечері, в неділю вранці" (Saturday Night and Sunday Morning, 1958) і "Самотність бігуна на довгі дистанції" (The Loneliness of the Long-Distance Runner, 1959). Ці книги принесли йому першу славу і визнання читачів, обидва романи були екранізовані.

Роман "У суботу ввечері, в неділю вранці", головним героєм якого є заводський робітник Артур Сітон, Сіллітоу написав після подорожі до Франції, Іспанії і на Майорку, де він познайомився з поетом Робертом Грейвсом. Роман вийшов у світ 1958 року й отримав дебютантську премію Авторського клубу. У 1960-му роман екранізували, з Альбертом Фіннеєм в головній ролі.

Другий роман Сіллітоу, "Самотність бігуна на довгі дистанції", що оповідає про бунтівного юнака з очевидними легкоатлетичних задатками, отримав у 1959 році Готорнденську премію з літератури і також був екранізований.

Крім низки романів і новел Сіллітоу опублікував ще й кілька поетичних збірок, дитячих книжок, а також п'єс та кіносценаріїв. У 1995 році критики високо оцінили його автобіографічну працю "Життя без обладунків", а в 2007-му вийшли друком його нотатки з подорожей по Росії.

Алан Сіллітоу був одружений на американській поетесі, письменниці та перекладачці Рут Фейнлайт (Ruth Fainlight), у нього залишилися двоє дітей. У них був син Девід і прийомна дочка Сьюзан.

Письменник уникав світського життя, кажучи, що все, чого він хоче, так це "сидіти у себе вдома в Лондоні і писати, писати, писати". Його син Девід висловив надію на те, що літературні досягнення його батька не будуть забуті.

Британський поет Ієн Макміллан, дізнавшись про відхід Сіллітоу, сказав, що це був чудовий стиліст, чиї роботи були пронизані звучністю складу простої Британії. "Він написав цю прекрасну фразу - "мистецтво письменника полягає в тому, щоб пояснити складність людської душі з простотою, яка буде зрозуміла всім". І саме це, як мені здається, він і зумів зробити".