Втрачаючи популярність у молоді, освіченого і міського населення, кандидат Путін намагається спокусити консервативний провінційний електорат, який дізнається новини з ТБ. Прем'єр не гребує грати і на націоналістичних настроях, пишуть ЗМІ. "Запасний план Кремля", на випадок другого туру, - це Геннадій Зюганов, "безсмертний політик-невдаха".

Путінський табір хоче згуртувати країну в протистоянні зовнішньому ворогу, пише Le Temps, повідомляючи про намічену на 23 лютого масову "патріотичну" маніфестацію на підтримку кандидатури прем'єр-міністра. "Усвідомлюючи, що його популярність серед середнього класу, молоді, освіченого і міського населення стрімко знижується, кандидат Путін, очевидно, намагається спокусити консервативний, провінційний електорат зі скромним достатком, який дізнається новини за державними телеканалами, на відміну від "прогресивного" електорату, що черпає інформацію з Інтернету", - зазначає кореспондент Еммануель Гріншпан.

Телебачення дискредитує ліберальну опозицію, звинувачуючи її в роботі на Вашингтон; прокремлівські коментатори підживлюють міф про те, що США "намагаються накласти руку на наші природні ресурси"; на мітингу, організованому минулої суботи на підтримку Путіна, трибуна була надана практично тільки діячам ультранаціоналістичного спрямування, підкреслюється в статті.

Хоча сам Путін уникає подібної риторики, на зустрічі з політологами минулого понеділка він сказав, що є "справжнім російським націоналістом у хорошому сенсі слова", а в статті, присвяченій національному питанню, висловився за посилення контролю за внутрішньою міграцією, підігравши тим самим російським націоналістам.

На думку політолога Дмитра Орєшкіна, "щоб утриматися при владі, він змушений спиратися на людей, що займають крайні позиції політичного спектра, проповідників радянського катехізису. Ми вступаємо в ситуацію, коли еліта буде змушена вдаватися до насильства, щоб зберегти владу", - цитує видання. З такими висновками згодна й опозиційна журналістка Маша Гессен. Вона вважає, що підтримка Москвою режиму Башара Асада пояснюється солідарністю між авторитарними режимами: "Застосування сили проти маніфестантів - це можливість, про яку, поза сумнівом, думає Путін".

Чи так вже популярний Путін у провінції, вирішив перевірити кореспондент The New York Times Майкл Швіртц, вирушивши в "район, який асоціюється з прихильниками Путіна".

Нижній Тагіл - суворе промислове місто, де живуть непохитні люди, що висловлюються без лукавства, оповідає кореспондент. Кілька тижнів тому нижньотагільський робітник Ігор Холманських в ефірі федерального телебачення пригрозив разом з колегами приїхати в Москву і захистити Путіна від протестного руху. Після цього Нижній Тагіл став уособлювати лейтмотив виборчої кампанії Путіна - ідею, що в цій Росії нинішня ситуація всіх влаштовує.

Відвідавши Нижній Тагіл, журналісти виявили, що реальність - багатша на нюанси. Багато жителів кажуть, що справді проголосують за Путіна на прийдешніх виборах, але їхній ентузіазм вочевидь слабшає. "Путін все одно повернеться, але ми не знаємо, добре це чи погано", - зауважила пенсіонерка Тетяна Уткіна. "Я завжди добре думала про Путіна, але нічого з місця не зрушується", - додала вона.

Це висвітлює головну проблему Путіна в пролетарських містах: багато хто каже, що стали жити краще, але мало хто стверджує, що живе добре чи очікує значного поліпшення. Ті, хто збирається голосувати за Путіна, зазвичай пояснюють: "Альтернативи немає". Чи зможе Путін зберегти навіть таку популярність?

"Запасний план Кремля" на випадок другого туру президентських виборів - це Геннадій Зюганов: у разі другого туру Зюганов набере лише 18%, тоді як Путін - 55%, пише The Financial Times.

"Для Кремля Зюганов - ідеальний ворог, бо він давно довів свою нездатність перемогти", - пояснює політтехнолог Гліб Павловський. Зюганов за 20 років мало чого досяг, хоча до його послуг "найбільша політична франшиза в Росії" - найвідоміша партія з масовими організаціями на місцях (більш як 150 тис членів). Зюганов жорстко критикує Путіна, але модель майбутнього, яку він пропонує, заснована на радянських рецептах.

"Тривале перебування Зюганова на чолі КПРФ - приклад панування "керованої" демократії в Росії, де Путін що чотири роки змагається з ретельно і особисто відібраною групою очевидних невдах. У Росії політики-невдахи майже безсмертні, ніби улюблені телесеріали, що кочують з каналу на канал", - пише автор статті Чарльз Кловер.

Два інформованих джерела стверджують: прем'єр-міністр Путін, можливо, розпустить "Єдину Росію" і сформує для себе нову базу влади, повідомляє агентство Bloomberg в статті, опублікованій на сайті Business Week. "Ймовірно, у партії зміниться назва, з'являться новий логотип і нове керівництво", - пишуть журналісти Ілля Архипов і Генрі Мейєр зі слів джерел. Офіційний представник "Єдиної Росії" Наталя Віртуозова сказала, що їй нічого невідомо про плани ребрендингу партії. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков сказав у телефонному інтерв'ю, що ніколи не чув про план перетворення "ЄР".

Зі свого боку, Михайло Дмитрієв, глава московського Центру стратегічних розробок, припускає, що Путін погодиться на дострокові парламентські вибори. Про можливість таких виборів у разі, "якщо виявиться, що популярність позапарламентських партій вельми висока", говорить і "єдинорос" Сергій Марков. Дмитрієв вважає також, що Путіну, можливо, доведеться спланувати "стратегію відходу" до закінчення президентського терміну.

Колишній президент СРСР Михайло Горбачов сказав під час лекції в Міжнародному університеті в Москві, що прем'єр-міністр і кандидат в президенти РФ Володимир Путін "вичерпав себе" як російський лідер, пише The Guardian. За його словами, якщо Путін не зможе переламати себе і нічого не змінить, "всі вийдуть на площі". Горбачов повторив свою думку, що систему, створену могутнім лідером за 12 років, треба змінювати.

У Росії слід відродити спадкову монархію в її конституційному варіанті, дає несподівану рекомендацію в статті для The Japan Times Андрій Бородаєвський, спеціаліст з економіки та міжнародних відносин, у минулому викладач університету Сейнан Гакуїн (Фукуока). На думку автора, країна далі не має "терпіти ексцеси авторитарної президентської влади". Запровадження конституційної монархії, хоч як парадоксально, закладе фундамент більш прогресивної і ефективної демократії.

"У сьогоднішній критичній ситуації історичне завдання Росії - мирними засобами відновити легітимний державний устрій", - пише Бородаєвський. Він рекомендує скликати максимально широкий громадський форум, на його основі виробити загальнонаціональний консенсус і провести "виборчі збори", уповноважені розпочати необхідні конституційні реформи. За новою конституцією країна плавно перейде від президентської республіки до парламентської демократії з елементами конституційної монархії.

Ця модель - аж ніяк не утопія, і вона допоможе обійтися без нової Лютневої революції, вважає автор. Він посилається на успішну реставрацію монархії в Іспанії в 1978 році. На світі є законний і, на думку автора, безперечний спадкоємець російського престолу - великий князь Георгій Михайлович Романов.

Бородаєвський перераховує можливих учасників діалогу про конституційну реформу: члени "тандему", депутати Держдуми нинішнього скликання, представники Human Rights Watch та інших НКО, а також "Ліги виборців" і "Голосу", російський імператорський дім, російське дворянське зібрання. Думку народу з'ясують шляхом референдуму.

В ролі національної ідеї автор пропонує осучаснити принцип "Православ'я, самодержавство, народність" - перейти до тріади "Релігійні цінності, конституційна монархія, парламентська демократія". Легітимна фігура монарха стане найкращим чинником стабілізації та консолідації, стверджує він.

Переклад InoPressa