У Третьому комітеті Генасамблеї ООН, який фокусується на тематиці прав людини, ухвалено резолюцію "Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі (Україна)", ініційовану Україною. Цей документ підтримали 73 держави, проти голосували 23, в тому числі Росія, Бєларусь, Вірменія, Казахстан, Китай, Індія, Бразилія. 76 утрималися.

Особливість цієї резолюції полягає в тому, що вперше в офіційних документах ООН Росію визнають державою-окупантом, а Автономну Республіку Крим і місто Севастополь - тимчасово окупованою територією. Крім того, в резолюції підтверджується територіальна цілісність України і невизнання анексії українського півострова.

Документ також закликає Росію надати міжнародним правозахисним механізмам, в першу чергу Місії ООН з моніторингу за дотриманням прав людини в Україні, безперешкодний доступ до Криму з метою забезпечення моніторингу ситуації з правами людини, а також просить Управління Верховного комісара ООН з прав людини підготувати окремий тематичний звіт про ситуацію на півострові.

"Підтримавши документ, світ заявив державі-окупанту: "Немає сірої зони беззаконня і свавілля в українському Криму", - так прокоментував це рішення глава МЗС України Павло Клімкін.

Голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко впевнена, що резолюція ООН - це досить потужний інструмент, який Україна може в подальшому використовувати в міжнародних судах. "Зокрема, і в Міжнародному суді ООН, і в Міжнародному кримінальному суді ми можемо, висуваючи позови країні-окупанта, яка вторглася на територію нашої країни, вимагати компенсації за завдані економічні збитки. Всі ці позови мало б подавати Міністерство юстиції. Але проблема в тому, що в України немає координації між Міністерством юстиції та зовнішньополітичним відомством, а також іншими ключовими інститутами, які повинні були б розробити стратегію захисту наших національних інтересів у міжнародних судах", - зауважила нардеп.

"Адже про всі факти російських воєнних злочинів добре відомо. Раніше в резолюції ПАРЄ йшлося про те, що Росія повинна компенсувати збитки за всі ці злочини і вбивства людей, - зазначає Гопко. - А тепер у цій резолюції ООН крім юридичного компонента існує пункт, який зобов'язує Росію допустити до Криму спостерігачів комітету з прав людини ООН, Ради Європи та інших міжнародних організацій".

Тому після всіх цих злочинів, скоєних Росією в Грузії, Придністров'я, на Донбасі та в Криму, вважає Гопко, ми повинні всю доказову базу використовувати в юридичній площині, коли відбудеться міжнародний трибунал над тими людьми, які давали команди про воєнне вторгнення в Україну.

"Що стосується виходу РФ з-під юрисдикції Римського статуту Міжнародного кримінального суду - очевидно, Путін хоче показати, що після всіх цих неподобств він хоче жити в світі, де немає будь-яких правил. Україна зі свого боку, відповідно до проголосованих змін до Конституції, приєднається до Римського статуту через три роки", - нагадує вона. Про це пише Микола Сірук у статті "Росія - окупант". 73 - "за" в газеті "День".

Протягом останніх років Україна направила до низки міжнародних судових інстанцій, в тому числі в Гаазький трибунал, позови проти Росії, яка розв'язала воєнну агресію на нашій території. У зверненнях йшлося про події на Майдані, в Криму та на сході країни. Подібні справи в міжнародних інстанціях розслідуються дуже ретельно, а, отже, не надто швидко. Наприклад, доказову базу щодо злочинів колишнього лідера боснійських сербів Радована Караджича, засудженого судом до 40 років ув'язнення, експерти досліджували вісім років. Але, як то кажуть, добрий початок...

Ситуація на території Криму і Севастополя рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною і Російською Федерацією - такий висновок зробила прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі Фату Бенсуда в щорічному звіті за попереднього розслідування справи "Ситуація в Україні".

Юрист-міжнародник, голова Європейського комітету з питань запобігання катуванням Микола Гнатовский, коментуючи оприлюднений документ, зазначив, що Міжнародний кримінальний суд розглядає можливість кваліфікації збройного конфлікту в східних областях України як міжнародного. "Висновків багато, але є два головних. По-перше, якщо хтось думав, що МКС - це несерйозно, то це не так. Все дуже серйозно. По-друге, робота суду з розслідування злочинів проти міжнародного права на території України не тільки не звільняє нашу державу від обов'язку проводити своє розслідування і карати винних, а лише підкреслює необхідність це максимально прискорити. Що більше Україна зробить удома, то менше доведеться шкодувати про те, що трапиться в Гаазі", - написав він у соціальних мережах.

А посол з особливо важливих доручень МЗС України Дмитро Кулеба, цитуючи доповідь прокурора, додав: "Росія визнала, що її військові брали участь у захопленні Криму... Виходячи зі свого дипломатичного досвіду, скажу, що російські дипломати і не дипломати можуть спокійно "проковтнути" будь-який різкий коментар. Але нерви у них не витримують, коли нагадуєш про те, що їхні здобутки - злочин, за який вони понесуть юридичну відповідальність".

Докази цього не змусили на себе довго чекати. Вчора російський президент Володимир Путін видав розпорядження про відмову РФ брати участь у Римському статуті Міжнародного кримінального суду (Гаазький трибунал) і доручив відповідним органам повідомити про це керівництво ООН. Тобто, господар Кремля намагається уникнути відповідальності за розв'язану проти України війну, адже кримінальне переслідування за цей злочин можливе лише щодо громадян країн, які ратифікували Римський статут...

Тим часом на нещодавньому засіданні третього комітету Генеральної асамблеї ООН було прийнято ініційований Україною проект резолюції про порушення прав людини в Криму. За документ проголосували представники 73 країн - членів ООН, проти - 23, в тому числі Росія і Бєларусь.

Коментуючи результативне голосування за проект резолюції, президент Петро Порошенко назвав його перемогою справедливості і подякував за сприяння всім країнам, які підтримали ініціативу України. У свою чергу міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що резолюція про порушення прав людини в Криму дозволить офіційно використовувати в усіх документах ООН визначення "тимчасова окупація української Автономної Республіки Крим та міста Севастополь". Запроваджений в зв'язку з цим постійний правозахисний моніторинг ООН - це перший крок до деокупації Криму, вважає міністр.

Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко сказав, що задовго до голосування за українським проектом резолюції Кремль почав роботу задля його зриву. "Ми знаємо від наших друзів - багатьох країн, особливо у віддалених регіонах, що російські посольства в інших столицях або вдавалися до відвертого тиску і шантажу, мовляв, якщо підтримаєте цю резолюцію, то ми виступимо проти вас у конкретних питаннях, або ж до елементарного підкупу. Просто заносилися гроші", - повідомив Володимир Єльченко, підкресливши, що, на жаль, це залишається "звичною системою координат, в яких працює російська дипломатія", що сильно віддає радянським підходом.

Володимир Єльченко також зазначив, що в списку держав, які стали на бік Кремля, є кілька країн СНД, зокрема Бєларусь, Казахстан, Узбекистан, Вірменія, "позиція яких щодо України могла би бути дещо іншою, з огляду на наші усталені відносини з ними". На жаль, тиск Росії на них подіяв, констатував дипломат. Про це повідомляється в статті "Гаазький трибунал анексію Росією Криму прирівняв до війни. Після чого Путін наказав розірвати з цим судом угоду про визнання його юрисдикції" в газеті "Факты и комментарии".

Деякі українські ЗМІ поспішили повідомити, що схвалення цієї резолюції в цілому на Генасамблеї ООН - вже вирішене питання. Але чи так це? За статутом ООН резолюції можуть ухвалювати або Рада Безпеки, або Генасамблея ООН. При чому резолюції Радбезу обов'язкові для всіх членів ООН, а резолюції Генасамблеї мають тільки рекомендаційний характер, пише газета "КП в Украине".

Але навіть для цього необхідно, щоб резолюцію Генасамблеї ООН підтримала більш як половина, тобто щонайменше 96 країн-учасниць ООН. А судячи з голосування на Третьому комітеті Генасамблеї, її поки що підтримують лише 73 країни, а більш як 76 - утрималися.

Деякі українські дипломати і політологи вважають, що кількість країн, які підтримали українську резолюцію, не є переконливим. А це свідчить про "недоробку" української сторони. Тому українській дипломатії найближчим часом потрібно буде дуже сильно постаратися, щоб заручитися підтримкою ще як мінімум 23 країн. А сам розгляд і затвердження прийнятої резолюції заплановано на пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, яке відбудеться в грудні 2016 року. І хоча вона матиме рекомендаційний, а не обов'язковий характер, цей документ може стати важливим документом для просування позиції України, в тому числі в міжнародних судах.

Дипломат Богдан Яременко заявляє: "Вважається, що після розгляду резолюції профільним комітетом ООН, остаточне його затвердження сесією Генасамблеєю ООН є суто технічним питанням. Тобто офіційний Київ, судячи з усього, вірить, що ця резолюція буде прийнята повністю до кінця року".

Але тепер стільки сюрпризів у міжнародній політиці, що важко щось прогнозувати, говорить він. Тим більше, що Росія буде дуже активно працювати, аби зірвати ухвалення цієї резолюції.

Екс-міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко вважає, що те, що комітет Генасамблеї ООН ухвалив формулювання, запропоновані Україною, свідчить про велику роботу, виконану нашими дипломатами. Наше представництво в ООН спрацювало в цьому напрямку професійно.

"Але тут варто не забувати, що 76 країн утрималися. Це пов'язано з тим, що у кожної з них є свої резони, пов'язані з їхніми зовнішньо- і внутрішньополітичними пріоритетами. Вони і стримують їх від підтримки України. Так що у нашої дипломатії ще дуже і дуже багато роботи і дискусій, щоб схилити частину з них на наш бік", - зазначає дипломат.

"Чи вдасться це зробити - залишається відкритим. Все буде залежати від дій наших дипломатів, і звісно від Росії, у якої дуже серйозні позиції в ООН. А ця резолюція, хоч і не має обов'язкового характеру, важлива для України в політичному плані. Вона матиме серйозний вплив на позицію, підходи урядів, громадськості, неурядових організацій багатьох країн щодо України", - вважає Грищенко. Про це пише Віктор Тимофєєв у статті "Чи ухвалить ООН резолюцію України" в газеті "КП в Украине".

ООН прийняла ініційовану Україною резолюцію щодо Криму, де Росія названа країною-окупантом, а анексований півострів - тимчасово окупованою територією. Це, безумовно, декларативний крок, що нічого не міняє - як і будь-яке інше рішення ООН. Однак він дає українцям підстави для просування нового дискурсу в міжнародній політиці - дискурсу про агресію Росії на території України.

Резолюція свідчить лише про те, що окупаційний статус Криму готова визнавати не тільки Україна, а й інші країни. Як відомо, резолюцію підтримали 73 держави, 41 з них - виступили співавторами документа.

73 країни розуміють, що відбувається агресія Росії проти України. Це не означає, що вони завтра пришлють сюди військовий контингент, щоб воювати разом з Україною проти Росії. Але це означає, що ми можемо говорити з 73 країнами про конкретні інструменти тиску на Росію: продовження старих санкцій, запровадження нових, підтримки України тощо, пише політолог Сергій Таран у виданні "Новое время".

У міжнародній політиці, на відміну від політики внутрішньої, немає інструментів втілення прийнятих рішень у життя. На міжнародній арені немає виконавчої служби, міжнародної поліції і т. п. Прийняті міжнародними організаціями резолюції, як правило, нічим не закінчуються. Однак той важливий дискурс, який вони починають, згодом дає можливість для залучення конкретного інструментарію. Зокрема, це дає Україні підстави використовувати відповідну риторику, посилатися на дану резолюцію на різних міжнародних майданчиках.

23 члени Об'єднаних Націй проголосували проти запропонованої Україною резолюції. Це або ті країни, які дотримуються проросійського вектора у зовнішній політиці, або ті, для яких незручна тема порушення прав людини. По суті, мова йде про порушення прав людини на території Криму. Для багатьох країн це дуже незручне запитання. Вони побоюються: якщо сьогодні проголосують подібну резолюцію щодо дій Росії, то завтра це буде проголосовано і стосовно них. Багатьма рухали не так сентименти до Росії, як бажання уникнути питання прав людини, а також використання ООН для тиску на країни, які порушують ці права. Не треба бути великим пророком, щоб розуміти, проти кого це може бути використано, пише Сергій Таран у статті "Як використовувати резолюцію ООН щодо Криму" у виданні "Новое время".