Українці все частіше стали звертатися за допомогою до професійних психологів. Фахівці відзначають, що значна кількість населення не впевнена у своєму майбутньому і ситуації в країні. Про це йдеться у свіжому номері видання "Український тиждень".

"Значна кількість українців не впевнена у своєму майбутньому. Не здатні знайти гідну роботу, перебуваючи в стресі на прийомах у хамів-чиновників, не можуть безкоштовно (і, на жаль, платно) отримати необхідну допомогу, відчуваючи втому, апатію, роздратування і т. п. ", - заявив президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман.

"Але ці люди не хворі. Їх реакція - реакція нормальних людей на ненормальну, хвору державу. А недуги останньої таблетками не лікуються", - додав він.

Те, що позитивні чи негативні очікування щодо долі держави позначаються і на ставленні наших співвітчизників до власного майбутнього, підтверджує і соціологія.

За результатами дослідження Інституту соціології НАНУ "Українське суспільство. 20 років незалежності. Соціологічний моніторинг", починаючи з 1999 року надія на хороше майбутнє України була властива більшості громадян. Однак в 2011 році відбувся різкий спад позитивних настроїв, зате посилилася тривога, а цю надію зберегла лише третина людей.

Такі тенденції дзеркально відбиті у відчуттях українців щодо власної долі: страх і песимізм в 2011 році виросли разом з переживаннями за країну, а впевненість і оптимізм щодо і власного життя і життя країни зменшилися. Зокрема, у 2010 році 58,8% людей сприймали своє майбутнє з надією, а 2011 року їх кількість склала лише 43,8%. Разом з тим частка тих, хто відчував страх за власну долю, за цей період зросла з 12,9% до 21,5%.

Як повідомлялося, за даними КМІС за період 2011-2012 українці стали почуватися більш нещасними. У 2011 році щасливими себе почували 63% опитаних українців, у 2012-му - 53%. Відзначається сильна залежність відчуття щастя від фінансового становища, а рівеня доходів - від рівня і якості освіти.

За даними дослідження "Український характер", проведеного в березні 2011 року на замовлення ЦСД "Софія", експерти шукають пояснення високому рівню апатії, що охопила суспільство.

Серед загальних чинників вони називають брак продуктивної мотивації і загальну втому від політичних і соціально-економічних негараздів.

На думку соціолога Ігоря Лосєва, українцям властива слабка віра у власні сили, відсутність стійких переконань, схильність до пристосовництва, непринциповість. Але найбільший недолік, вважає експерт, це відсутність досвіду послідовного і наполегливого захисту порушених прав.

За даними дослідження, лише третина (30,2%) українців "у всіх випадках" або "в більшості випадків" намагалася відстоювати свої порушені права. Чверть (23,2%) респондентів своїх порушених прав не відстоювали зовсім.

Крім того, українцям бракує соціальної солідарності, здатності до спільних дій, громадянської активності. Але найскрутніше в Україні з довірою. На думку заввідділом Інституту соціології Євгена Головахи, Україна "пасе задніх" в показниках взаємної довіри в Європі.

Ситуацію ускладнює і загальна когнітивна дезорієнтованість населення. Політолог Віктор Небоженко констатує, що "українець нічому не довіряє - навіть власному сприйняттю ... Значний рівень довіри фіксується в малих групах - в сім'ї, серед родичів, друзів ... А групова солідарність спостерігається в професійних групах, які пов'язані або з корупцією, або з престижем".

Експерти також відзначають переважання раціонального і прагматичного підходу в прояві патріотизму.

"Українці люблять Україну, яка живе в їхніх почуттях, однак на рівні відносин з державою, - патріотизм закінчується. Виникає бажання відвезти дітей в іншу країну, виїхати самим - туди, де нас ніхто не чекає, але де є хоч сякий-такий порядок" , - відзначає один з опитаних експертів Олена Донченко.

Крім того, загальний стан недовіри в суспільстві призводить до сприйняття держави як такої, що вичерпала свій функціональний ресурс. Причому самі еліти найчастіше і стають причиною такого сприйняття держави жителями країни.

"В умовах розколу суспільства державна влада нерідко сприймається як трофей внутрішніх загарбників. Самі еліти нерідко демонструють ставлення до держави, до влади як до трофея", - відзначає політолог Володимир Фесенко.

Відзначимо, що в умовах сучасної кризи традиційних цінностей ломка вікових культурних і соціально-психологічних стереотипів відбувається не завжди безболісно і легко. У нових умовах добре пристосовуються високорозвинені і організовані спільноти та індивіди.

"Модернізація країни - це не тільки нові технології в економіці, нова інфраструктура та нова роль України у світі. Але і нова мотивація, здатність відчувати мінливий світ, вміння проектувати, впроваджувати і затверджувати нові цінності і традиції. Ми - сучасники світу, в якому на зміну шаховим дошкам геополітики та геоекономічного переділу приходить час геокультурного проектування світів, - національних, макрорегіональних тощо"- резюмують фахівці.