Десь у російській глибинці, де трава хитається на вітрі, а вдалині сяє золотий шпиль сільської церкви, на полі раптово виникає винищувач МіГ-31, а через кілька хвилин - зенітно-ракетний комплекс, оповідає кореспондент The New York Times Ендрю Е. Крамер у статті з циклу "Темні мистецтва Росії". Потім літак і ракетна установка зникають, так само швидко, як з'явилися.

"Якщо вивчити великі історичні битви, побачиш, що кожен раз перемогу приносять виверти, - стверджує військовий інженер Олексій Комаров. - Ніхто ніколи не перемагає чесно".

"Комаров завідує продажем продукції військового призначення в компанії "Русбал", яка виробляє теплові аеростати, а також постачає Міністерству оборони одну з маловідомих російських військових загроз - дедалі більший арсенал надувних танків, літаків і ракетних комплексів", - пояснює автор.

Працівники компанії виготовляють "найпередовіші зразки "м'якої сили" - муляжі техніки, які навіть з відстані 300 ярдів здаються абсолютно натурально, а також можуть з'являтися і зникати всього за кілька хвилин", - йдеться в статті.

"Росія під керівництвом президента Путіна знову проштовхується на геополітичну арену. Кремль застосовує цілий спектр таємних тактик: змушує замовкнути критиків за кордоном, підключає РПЦ до своєї консервативної контрреволюції, поширює неправдиву інформацію серед європейської аудиторії і навіть, за версією адміністрації Обами, втручається, шляхом зламу комп'ютерів Демократичної партії, в президентську кампанію в Америці", - пише газета.

Нещодавно, зазначає видання, до цього списку додався "оновлений варіант давнього інтересу російської армії до операцій, покликаних обманювати і приховувати, - репертуару смертоносних трюків, іменованих maskirovka. Це доктрина психологічної війни, яка стає все важливішим елементом геополітичних устремлінь країни".

"Нещодавні застосування військ Росією почалися з операцій, де була задіяна ця доктрина: з таємничих, буквально замаскованих солдатів у Криму в 2014 році, з солдатів, які, як стверджувалося, "проводили відпустку" або "діяли добровільно" на сході України, а також з "доставки гуманітарної допомоги по повітрю" в Сирію в 2015-му", - йдеться в статті.

За словами автора, ідея maskirovka в тому, щоб ніколи не зізнаватися в свої справжніх намірах, завжди заперечувати свої дії і застосовувати всі політичні і військові засоби, аби забезпечити своїм військовим переваги, які дарує несподіванка. Військові аналітики називають доктрину "багаторівневою". Автор вважає, що в ній немає різниці між камуфляжним одягом, що маскує солдата під кущ, і політичною дезінформацією або спритними замовчуваннями у верхах.

"Власне, майже всі операції з розгортання радянських або російських військ за останні півстоліття - від "Празької весни" до Афганістану, Чечні й України - починалися з простого, але ефективного виверту: солдати спочатку з'являлися десь у цивільному одязі або в формі без розпізнавальних знаків" - зазначає видання.

"Експерти побоюються, що наступним театром подібної тактики стане регіон Балтії", - пише автор.

Аналітики висловлюють різні гіпотетичні сценарії. "Наприклад, старий російський військовий корабель, імітуючи поломку механізму, сяде на мілину на піщану мілину в Балтиці. Незабаром для його "охорони" будуть розгорнуті морські піхотинці", - пише газета.

"В очах Росії Балтика цікава тим, що довіра до НАТО спирається на кожен даремний клаптик землі, тож досить зайняти якусь вузьку смужку", - зауважив Майкл Кофман (Kennan Institute, США).

Газета додає: "Звісно, збройні сили інших країн теж використовують помилкові цілі. Але російська доктрина маскування відрізняється від операцій інших великих армій, спрямованих на обман, оскільки в ній стратегічні і тактичні прийоми зростаються, а застосовується вона і на війні, і в мирний час".

"У їхньому розумінні війна - це шахи, а в нашому - шашки", - каже полковник Девід М. Глентц, провідний американський експерт з російських "обманних операцій".

"У добре продуманому російському виверту з maskirovka, як у гарній російській п'єсі, зазвичай вибудовується прихований сюжет, а потім відбувається несподіваний сюжетний поворот", - зазначає автор.

Газета повертається до теми надувних муляжів зброї, які виробляє "Русбал".

"Компанія не розголошує, скільки надувних танків вона випустила: цифри засекречені. Але Марія Опаріна, директор "Русбалу", дочка засновника, сказала, що торік обсяги виробництва збільшилися. Цей контракт - маленький елемент російської програми переозброєння з бюджетом 660 млрд доларів, розрахованої на 10 років, яка почалася в 2010 році", - йдеться в статті.

Компанія працює і на експорт, пише газета. Вона виготовила "надувні муляжі систем ППО С-300 вартістю близько 3 млн доларів, щоб продати їх Ірану". Але через санкції ООН Росія призупинила постачання реальних систем ППО. В цьому році поставки відбулися, але Іран втратив інтерес до муляжів.

Переклад Inopressa.ru