Зрослим опозиційним настроям в Україні присвячено статтю українського письменника Сергія Жадана в газеті Tagesspiegel.

"Уряду януковича ще немає і року, але опір йому вже працює на повну потужність, - пише автор статті. - 17 січня перед будівлею Адміністрації президента відбувся проведений правозахисними організаціями мітинг, який засуджує переслідування організаторів протестів проти змін в Податковому кодексі, що стосуються малих підприємців". Самі протести відбулися торік у листопаді, та їх придушили.

"Невдоволення українців зросло відтоді ще більше, а разом з ним і тверда рішучість далі чинити опір. При цьому політичний складник опору навмисно відсувається на задній план", - продовжує автор. "Роздрібнена українська опозиція знає, що з огляду на тотальну дискредитацію усіх політичних сил навряд чи та або інша партія зможе когось мобілізувати".

Через рік після перемоги на виборах янукович і його Партія регіонів нарешті змушені діяти. "Якщо після перемоги на виборах, на хвилі ейфорії перших, все безладдя ще можна було списати на попередників, то тепер ці спроби сумнівні. Адже нова команда не досягла нічого суттєвого. За винятком зміцнення "вертикалі влади" на російський штиб, переважно за рахунок східноукраїнського Донецька, в уряді нічого не відбулося".

"Зовнішню політику теж було дискредитовано", - продовжує автор статті. Особливо сумнівними виглядають харківські угоди, в яких ідеться про продовження права перебування російського Чорноморського флоту в Криму в обмін на обіцяне зниження цін на газ. Серед інших прикладів - скандал, пов'язаний з нерішучістю України щодо участі в нагородженні Лю Сяобо Нобелівською премією миру або привітання Віктора Януковича бєларуському диктатору Олександру Лукашенку після його перемоги на виборах.

Такий дрейф у пострадянське тоталітарне поле може лише посилити ці протести. "Опозиційність перетворилася на громадянський обов'язок. Так, більшість діячів мистецтва і культури будь-яку співпрацю з нинішньою владою розглядають як колабораціонізм", - йдеться далі в статті.

За словами автора, посилюється тиск на ЗМІ і свободу думки, активізуються спецслужби, а на керівні посади призначаються сумнівні особистості на зразок ненависного міністра освіти Дмитра Табачника, якого багато хто вважає ворогом України. "На двадцятому році незалежності українське суспільство зіткнулося з необхідністю захищати досягнення минулих 19 років від влади, обраної ним самим", - підсумовує автор.