Політика російського президента Володимира Путіна відвертає увагу західних країн від реальних загроз заявами про ядерну і звичайні військові можливості, які він і так не хоче застосувати. Чи не головніше в його підході є вдосконалення методів гібридної війни, які він застосував в Україні та Сирії за посередництвом найманців, «зелених чоловічків», таємних операцій, кібератак і звичайних сил, пишуть автори дослідження у виданні The Hill.

Підхід Путіна, читаємо, майже паралізував дії США в Сирії. Тому, як пишуть Фредерік Каган і Катрін Гарріс, йому не можна дозволити, щоб його заходи ввели Захід в оману щодо характеру можливих воєнних дій.

Американські політики зосереджують увагу на російських звичайних збройних силах, а не на гібридному конфлікті. Згідно з дослідженням корпорації RAND, росіяни протягом тижня могли б провести мобілізацію уздовж кордонів з балтійськими країнами й зайняти їх дуже швидко, причому НАТО не матиме часу розгорнути свої війська.

На думку авторів дослідження, хоча НАТО розгорнуло деякі свої війська в країнах Балтії, цього надто мало, тому слід розгорнути більше військ і бути готовим на випадок несподіваної атаки.

Путін готується вжити в Балтії тактику гібридної війни або війни в «сірій зоні», яку він з успіхом застосував в Україні та Сирії. Росія з успіхом застосовує найманців, солдатів без шевронів на формах, невеликі частини спеціальних сил, а також вдається до обмежених повітряних і ракетних ударів.

На підтримку цих кампаній, пишуть автори, також до інших заходів; російськомовні ЗМІ, наприклад, розпалюють незадоволення серед російськомовної меншини, зокрема в Латвії, готуючи умови для протестного руху, який може перетворитися в повстання. Водночас він чинить вплив на політиків у країнах НАТО, щоб вони були готовими визнати такі повстання внутрішньою справою цих країн, ставлячи перешкоди покликанню на положення у статуті про колективну оборону НАТО.

Це, як здається, загроза, на випадок якої мають готуватися країни НАТО. Не лише на вторгнення механізованих військ, але також в разі внутрішніх заворушень, про що лідери НАТО повинні зробити в офіційному зобов’язанні.

Водночас лідери балтійських країн, читаємо у виданні The Hill, мусять зосередитись на регулюванні, а не розпалюванні незадоволення російської меншини, повинні розбудовувати внутрішню розвідку, контроль заворушень інших видів, сил внутрішньої безпеки для знешкодження насильницьких протестів перед тим, як вони вийдуть з-під контролю.

Ці заходи можуть виявитись непопулярними, в країнах, які пам’ятають радянську окупацію. Тим часом США, Україна і НАТО повинні, на думку авторів, взяти до уваги розгорнення звичайних сил у районі України. У час, коли більшість людей думає, що Путін обмежується лише методом гібридної війни, він розгорнув механізовані війська в кількох напрямках, включно з Києвом. «Він, очевидно, обмірковує звичайну війну в Україні, коли Захід рідко бере це до уваги, порівняно з Балтією, якою більше зайнятий Захід».

Розміщені в Балтії сили НАТО важливі, але недостатні. Захід мусить протиставитись багатьом методам і шляхам, якими Путін готується вдатися до агресії, радять автори дослідження.