Уявлення про те, що пам’ять є виключно функцією мозку, зазнало серйозного переосмислення. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, демонструє, що клітини нирок і нервової тканини здатні навчатися та формувати спогади аналогічно нейронам.

“Навчання та пам’ять традиційно асоціюються з мозком та його клітинами, але наше дослідження доводить, що інші клітини тіла також можуть навчатися та формувати спогади”, – пояснює Микола В. Кукушкін з Нью-Йоркського університету, провідний автор дослідження.

Навчання та пам’ять традиційно асоціюються з мозком та його клітинами, але дослідження вчених доводить, що інші клітини тіла також можуть навчатися та формувати спогади

Ефект розподіленого навчання: ключ до розуміння пам’яті

Вчені зосередилися на вивченні ефекту розподіленого навчання, який полягає в тому, що інформація краще запам’ятовується при її вивченні з перервами, а не в процесі інтенсивного "зубріння".

Експеримент з немозковими клітинами

У лабораторних умовах дослідники піддали два типи людських клітин (нервової та ниркової тканини) різним схемам хімічних сигналів, імітуючи вплив нейромедіаторів на клітини мозку під час навчання. У відповідь на це немозкові клітини активували "ген пам’яті" – той самий ген, який активується в клітинах мозку при розпізнаванні шаблонів в інформації та реструктуризації зв’язків для формування спогадів.

Відстеження активації "гена пам’яті"

Для контролю процесу навчання та пам’яті вчені модифікували немозкові клітини таким чином, щоб вони виробляли флуоресцентний білок, який сигналізував про активацію або деактивацію “гена пам’яті”.

Результати дослідження

Дослідження довело, що клітини за межами мозку здатні до своєрідного “навчання”. Вчені виявили, що клітини реагують на повторювані хімічні імпульси, подібні до сплесків нейромедіаторів, та “запам’ятовують” їх. Цікаво, що розподілений вплив (з перервами) активував “ген пам’яті” сильніше та на довший час, ніж безперервний вплив, підтверджуючи універсальність ефекту розподіленого навчання для різних типів клітин.

Значення відкриття

Це революційне відкриття не лише розширює наше розуміння механізмів пам’яті, а й відкриває нові горизонти для покращення методів навчання та лікування захворювань, пов’язаних з пам’яттю. Воно також підкреслює необхідність переосмислення ролі різних органів та тканин у процесах навчання та запам’ятовування, що може призвести до нових підходів у медицині та освіті.