Науковці оприлюднили результати дослідження, присвяченого фараонові Тутанхамону, яке спростовує стереотипи про нього, що склалися за багато років.

Фахівці з Єгипту, Італії і Німеччини, використовуючи найсучасніші технології, застосовували аналіз ДНК для складання дерева роду і комп'ютерну томографію для визначення фізичних рис фараона та його предків. Дослідженнями керував голова Верховної ради зі спадщини Єгипту Захі Хавасс.

Тутанхамон, можливо, помер від малярії, вважають єгипетські експерти і додають: ця хвороба терзала організм юного фараона, і без того ослаблений рідкісним захворюванням кісток. Проте теорія переконує не всіх науковців. Адже якщо припущення підтвердиться, воно може поставити хрест на багаторічній теорії змови, апологети якої переконані в тому, що Тутанхамон став жертвою вбивства.

Протягом двох років фахівці вивчали мумію 18-річного єгипетського царя і вилучені з неї зразки крові і ДНК. І, як пишуть вони в бюлетені Американської медичної асоціації, виявили в крові фараона сліди малярійного паразита. Це найдавніше муміфіковане свідчення існування малярії в доісторичні часи з усіх, які має у своєму розпорядженні наука, повідомляє Бі-Бі-Сі.

Різні версії з приводу загибелі Тутанхамона висувалися і обговорювалися з 1922 року, коли його незайману гробницю відкрив у Долині царів англійський археолог Говард Картер. Деякі вважають, що фараон розбився, впавши з колісниці. Інші завжди підозрювали злий намір. Були й такі, хто вважав, що Тутанхамон страждав на якусь хворобу, що передавалася в його сім'ї з покоління в покоління.

Як зазначають у звіті про дослідження, Тутанхамон і його предки насправді навряд чи мали жіночні риси обличчя і статуру, якими їх змальовували в трьохтисячолітню давнину. Староєгипетські правителі вважали за краще, щоб їх та членів їхніх родин зображали в ідеалізованій манері. Раніше вчені вважали "жіночність" фараонів типовим проявом спадкових захворювань, таких як синдром Марфана.

Однак при цьому науковці підтверджують, що фараон міг мати якусь форму спадкового захворювання - рідкісну хворобу кісток, яку називають хворобою Келлера. Крім того, у нього, ймовірно, була клишоногість і викривлення хребта.

Науковці дійшли висновку, що насправді Тутанхамон був зовсім не величним правителем, як його зазвичай зображали, а молодою, але слабкою людиною, яка не могла ходити без палиці через кісткові хвороби і потерпала від клишоногості у лівій стопі та олігодактілії (неповна кількість пальців) у правій.

Навряд чи ці захворювання звели юного фараона в могилу, визнають дослідники, але додають: це пояснює наявність серед його речей палиць, які можна використовувати як тростини. Незадовго до смерті фараон зламав ногу - і це, вважають науковці, є дуже важливим. Річ у тому, що кістка не зрослася належним чином і почала відмирати. Через це Тутанхамон ослаб і став легкою жертвою інфекцій.

Генетика проливає світло на батьків Тутанхамона

Використання методу генетичної дактилоскопії дозволило науковцям встановити лінію спорідненості фараона. На їхню думку, батьком Тутанхамона був Ехнатон, що правив з 1351-го по 1334 рік, відомий своїми спробами радикальним чином змінити релігію Давнього Єгипту. Матір'ю Тутанхамона була сестра Ехнатона. Сам Тутанхамон зачав двох дітей, але вони народилися мертвими.

Багато десятиліть таємниця походження і ранньої смерті Тутанхамона була оповита романтичним ореолом. Його матір'ю вважали легендарну красуню Нефертіті, а в батьки записували Ехнатона, Аменхотепа Третього і Сменхкара. Причиною смерті дитини-царя називали вбивство, нещасний випадок під час полювання або ускладнення після хвороби.

Втім, західні експерти вже заявили, що нинішніх результатів ДНК-аналізу буде радше недостатньо для точного визначення родоводу Тутанхамона. Науковці наполягають, що їх потрібно доповнити іншими археологічними доказами.

На думку науковців, ці дослідження є новим кроком на шляху до об'єднання науки та історії в "молекулярну генеалогію" і "патогенну палеогеноміку ери Фараонів".

У вступі до звіту про дослідження доктор Говард Маркел з університету Мічігану зазначив, що воно також піднімає етичні питання і насамперед питання про те, чи можна з науковою метою турбувати мертвих. "Коротке правління Тутанхамона, його юне обличчя і передчасна смерть, так само як і знахідка його останків в 1922 році, багато десятиліть розбурхували думки єгиптологів", - зазначає Маркел.

За даними єгипетської газети "Аль-ахрам", підсумки ДНК-експертизи стали відомі ще півроку тому, проте науковці з Єгипту ухвалили рішення перевірити ще раз результати своїх досліджень і направили їх в США для підтвердження американськими фахівцями.