25 серпня відбулася урочиста церемонія передачі дароносиці, що походить з костелу у Гуті Пеняцькій

Прихожани Греко-католицької Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в сусідньому до Гути Пеняцької с. Голубиця зініціювали передання вцілілим у трагедії 1944 року колишнім мешканцям Гути Пеняцької, які нині проживають в Польщі, реліквії – дароносиці з костелу в Гуті Пеняцькій. Згідно з їхньою волею дароносицю, за наявності відповідних дозволів, буде перевезено до Храму Св. Йосипа Обручника Марії в м. Всхова (Польща, Любуське воєводство).

Ця ініціатива є плодом діалогу та зустрічей колишніх мешканців Гути Пеняцької, а також їх нащадків згуртованих в товаристві "Гута Пеняцька", з теперішніми жителями навколишніх сіл Голубиця та Жарків, які тривають уже кілька років поспіль.

З моменту відкриття пам’ятника жертвам у 2005 р., товариство "Гута Пеняцька" разом з польським консульством у Львові організовує щорічні заходи з відзначення скорботних річниць, поєднані з молитвами за жертв. Беруть в них участь паломники з Польщі та України, а також представники духовенства різних конфесій. Члени товариства впорядкували територію колишнього сільського цвинтаря в Гуті Пеняцькій, розпочали також роботи з впорядкування інших місць пам’яті, зокрема польського військового кладовища в м. Броди.

Організатором та ініціатором урочистості є Греко-католицька парафія Різдва Пресвятої Діви Марії в с. Голубиця, за підтримки місцевої влади. Захід відбувся під почесним патронатом Генерального консульства РП у Львові.

Костел, з якого походить дароносиця припинив своє існування разом із селом Гута Пеняцька 28 лютого 1944 р. Близько 1000 мешканців цього села було вбито.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.