На противагу лібералізації європейського газового ринку Росія активно розпочала будівництво власного - євразійського - газового простору. Його юридичним втіленням є підписана рік тому, 9 грудня 2010 року, між Росією, Бєларуссю та Казахстаном Угода про правила доступу до послуг природних монополій у сфері транспортування газу.

Про це у своїй статті для "Дзеркало тижня. Україна" пише адвокат, юрист-міжнародник Максим Алінов.

На його думку, на Банковій та Грушевського слід уважно вивчити положення цієї угоди, оскільки вони дають повне уявлення про те, на яких засадах розбудовується євразійський газовий простір. Зокрема, згідно з положеннями названої угоди від 9 грудня 2010 року:

- до 1 січня 2015 року мають бути досягнуті ринкові (рівнодохідні) ціни на газ на території всіх держав - учасниць Єдиного економічного простору. Під такими цінами розуміються ринкові оптові ціни на зовнішньому (європейському) ринку за вирахуванням податків, зборів, мит і вартості транспортування газу;

- суб’єкти господарювання отримають доступ до газотранспортних систем держав - учасниць ЄЕП, але лише відносно газу, що походить з територій держав - членів ЄЕП і призначений для задоволення їхніх внутрішніх потреб. При цьому угода від 9 грудня 2010 року прямо передбачає, що доступ до газотранспортних систем держав - учасниць ЄЕП не надається для транспортування газу, що походить з держав, які не є учасницями ЄЕП, а також для транспортування газу за межі ЄЕП та з поза його меж. Ці положення означають, що, навіть увійшовши до євразійського газового простору, Україна не отримає доступу до ГТС Росії для транспортування туркменського газу (навіть якщо він призначатиметься лише споживачам України) або для транспортування будь-якого газу (наприклад того ж туркменського чи казахстанського) з метою поставки до країн ЄС для реалізації на європейському газовому ринку;

- суб’єкти господарювання держав - учасниць ЄЕП отримають доступ до їхніх газотранспортних систем на рівних умовах, включаючи тарифи, з виробниками газу, які не є власниками газотранспортної мережі країни, територією якої транспортується газ. Це означає, що "Газпром" як власник газотранспортної мережі Росії отримає преференційний тариф на транспортування газу найбільшою в Європі російською газотранспортною системою. У практичній же площині це даватиме "Газпрому" можливість встановлювати дискримінаційні для інших суб’єктів господарювання тарифи на транспортування газу по ГТС Росії;

- обсяги, ціни і тарифи на транспортування газу, а також комерційні та інші умови транспортування газу визначаються цивільно-правовими договорами між господарюючими суб’єктами згідно з національним законодавством відповідної держави - члена ЄЕП. Іншими словами, встановлюється режим монополії та легалізації диктату власників газотранспортних систем під прикриттям цивільно-правових договорів;

- проте навіть такий "рівноправний" доступ до ГТС залежить від виконання ряду умов з боку держав - членів ЄЕП, зокрема: переходу на вказані вище ринкові (рівнодохідні) ціни на газ, уніфікації норм і стандартів на газ, розробки спільних індикативних прогнозних газових балансів.

Таким чином, аналіз угоди від 9 грудня 2010 року показує: євразійський газовий простір, який формує Росія, спрямований на збереження за "Газпромом" ексклюзивного права на поставку до Європи середньоазійського газу (навіть Казахстан як газовидобувна країна - член ЄЕП не отримав права використовувати ГТС Росії для експорту свого газу до країн ЄС або для поставок в Україну), на обмеження можливості виходу на найбільш комерційно привабливий ринок ЄС інших, крім "Газпрому", компаній з держав - учасниць ЄЕП і, в кінцевому підсумку, на збільшення прибутків "Газпрому" за рахунок консервації його монопольного становища та переходу на торгівлю газом між державами - членами ЄЕП практично за європейськими ринковими цінами.

Виходячи з цього, не буде перебільшенням стверджувати, що євразійський газовий простір є антиподом європейського газового ринку, побудованого на вільній конкуренції між його учасниками та на набагато більш вільному і недискримінаційному доступі зацікавлених газових компаній до газотранспортних мереж.

Раніше в деяких ЗМІ повідомлялося, що Україна і Росія домовились про створення на базі української газотранспортної системи двох спільних з "Газпромом" підприємств в пропорції 50 на 50.

Нагадаємо, Україна прагне домогтися зниження вартості газу, який імпортується з Росії. Проте Росія погодилася на зниження ціни лише у разі злиття "Нафтогазу" з "Газпромом" або за вступ України до Митного союзу.