Найбільша кількість населення з часів Незалежності України зафіксована 1993 року, найменше - станом на 1 січня 2013 року, пише Тиждень.ua.

Станом на початок 1993 року кількість українців становила 52 млн 244 тис 100 осіб. У 2013 році - 45 млн 553 тис.

Демографи вважають, тенденція зниження кількості населення в Україні пов’язана зі зменшенням народжуваності та зростом смертності (депопуляція) українців.

"Депопуляція на загальноукраїнському тлі триває з 1991 року. Пов’язана вона з динамікою основних демографічних процесів. Протягом тривалого часу – принаймні першого десятиліття з часів Незалежності смертність в Україні переважно зростала, а народжуваність – падала фактично до 2001 року", – заявила в коментарі Тиждень.ua завідувач відділу досліджень демографічних процесів та демографічної політики Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.Птухи НАН України Ірина Курило.

Водночас пік депопуляції припадав на 2001-2002 роки.

"А з 2007-2008 року смертність почала знижуватися. Але тим не менше, ця різниця настільки велика, що на сьогодні вирівнювання цих показників досі не досягнуто. Тобто певна депопуляція зберігається і ще певний час буде зберігатися хоча б і тому, що в Україні чимало людей похилого віку", – зазначає Курило.

За словами експерта, серед інших причин зменшення українців є і соціально-економічні проблеми.

"Період поліпшення соціального і економічного характеру припадав на 2000-2001 роки до 2007-2008 – до фінансово-економічної кризи. Економічні чинники звісно впливають як на стан здоров’я і смертність, так і на народжуваність", – додала вона.

З 1994 по 2004 рік, за словами експерта, з України спостерігалося від’ємне сальдо міграції – перевищення еміграції над імміграцією.

"З 2004 року спостерігалося порівняно невелике позитивне сальдо міграції. У 2006, зокрема, в Україну приїхало 14 тис осіб, 2007 – 16 тис, 2012 – 61,8 тис. Тобто показник збільшується, однак на фоні загальної чисельності у 45 млн пара десятків тисяч осіб "погоди" не робить", – зазначає Курило.

У свою чергу заступник директора Інституту соціології НАНУ, один із провідних вітчизняних суспільствознавців Євген Головаха називає кілька проблем зменшення населення.

"Серед них: відкриті кордони, занепад охорони здоров’я, погіршення умов життя, економічна криза тощо. Проблема в Україні полягає в тому, що збігаються кілька негативних обставин, які додалися до того, що Україна стала урбаністичною державою і не могла відтворювати традиційну модель репродуктивної поведінки", – вважає він і зауважує, що питання можна вирішити, змінивши державну політику.

"За рахунок політики можна уповільнити цей процес. Якщо ця політика буде ефективною, то ці зміни не будуть такими драматичними", - додав він.

Водночас, за останніми прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.Птухи НАН України, станом на 2030 рік Україну населятиме близько 43 млн 174 тис людей, 2040 - 41 млн 339 тис, 2050 - 39 млн 635 тис, 2061 - 37 млн 338 тис.

Як повідомлялося, за роки незалежності кількість старожилів в Україні зменшилась майже вполовину. Крім того, 641 село залишилось безлюдним.

Україна за рівнем народжуваності має відмінності

Як повідомляє УНІАН, за рівнем народжуваності, області України розподіляються на три групи:

- Депресивні (враховуючи дітородну активність), переважно східні, області, яким притаманна надзвичайно низька народжуваність, що не забезпечує відновлення чисельності населення (Чернігівська, Луганська, Сумська, Черкаська та Донецька області);

- Західні - з відносно високими показниками народжуваності. Західному регіону властиві порівняно високі сумарні коефіцієнти народжуваності (1,2-1,6 дитини на одну жінку). Сюди входять території, де ще зберігаються традиції двудітності, які демонструють найменші в Україні показники поширеності абортів, з удвічі нижчою від українського рівня часткою позашлюбної народжуваності;

- До третьої групи відносяться демографічно старі області центру і півночі, в яких показники народжуваності та відтворення населення перебувають на рівні середньоукраїнських.