До кінця року у західній частині Антарктиди може з'явитися величезний айсберг, який можна порівняти за площею з Берліном.

Тріщина, яка з'явилася в крижині, що дрейфує біля льодовика Пайн-Айленд на Західно-Антарктичному крижаному щиті, продовжує розширюватися і, за словами дослідників, має привести до утворення айсберга.

Зараз довжина тріщини майже сягає 30 кілометрів, а глибина її 60 метрів. Дослідники американського космічного агентства NASA вважають, що площа айсберга досягне 880 квадратних кілометрів.

Гігантська крижина може потрапити в океан наприкінці цього або на початку 2012 року. Пайн-Айленд - один з найбільших і найбільш рухливих антарктичних льодовиків, які спускаються до океану.

За оцінками науковців, тут утворюється близько 10% всіх айсбергів Західно-Антарктичного крижаного щита.

В останні роки дані, отримані із супутників і літаків, свідчили про те, що льодовик зменшується. Однак дослідники, які працюють у проекті NASA Icebridge, стверджують, що формування гігантського айсберга - частина природного циклу, який фіксується на льодовику з періодичністю приблизно раз на десять років.

"Востаннє великий масив льоду відколовся в 2001 році, так що, в цілому, було очікувано, що щось подібне станеться вже невдовзі, - заявив доктор Майкл Стадінгер, який працює в проекті Icebridge. - Спостерігати за тим, що відбувається, дуже захопливо".

Icebridge проводить вимірювання товщини криги в приполярних областях Землі.

Нагадаємо, що в серпні світлини, отримані з супутника американським агентством NASA, показали, що наслідки події в березні цього року в Японії землетрусу і цунамі, були помітні в Антарктиді, де хвилі, ударяючись об шельфовий льодовик, відбили величезні айсберги.

За жовтень активно збільшився крижаний покрив Арктики

Крижаний покрив Арктики відновлював свої зимові володіння ударними темпами в жовтні 2011 року, вкриваючи льодом до 114,9 тисячі квадратних кілометрів відкритого моря за кожен день цього місяця, що на 40% більше за середнє значення швидкості зростання площі криги за період з 1979 по 2000 роки.

Про це повідомили фахівці Національного центру інформації зі снігу і криги (NSIDC) США.

Середня площа криги в Арктиці в жовтні збільшилася до 8,41 мільйона квадратних кілометрів, що на 330 тисяч більше рекордної мінімальної площі криги в Арктиці, зафіксованої американськими кліматичними супутниками в 2007 році.

У вересні 2011 року було зафіксовано річний мінімум площі криги для регіону: 9 вересня цей показник сягав 4,33 мільйона квадратних кілометрів.

Це другий найнижчий результат в історії після 2007 року, коли річний мінімум, досягнутий 16 вересня, становив 4,17 мільйона квадратних кілометрів.

Площа арктичних льодів у жовтні 2011 року виявилася трохи більшою за мінімальні показники рекордного 2007 року і посідає друге місце за мінімальністю площі криги за всю історію спостережень.

Як вважають кліматологи, крижаний покрив Арктики буде скорочуватися на 6,6% кожного наступного року, якщо поточні тенденції збережуться.

"Площа криги в Арктиці швидко збільшувалася протягом усього жовтня. Площа льодового покриву (sea ice extent, показник, який використовує NSIDC - ред.) зростала рекордними темпами - льоди додавали по 114,9 тисячі квадратних кілометрів на день, що на 40% більше за аналогічні показники за 1979-2000 роки", - сказано в повідомленні прес-служби NSIDC.

Причиною скорочення льодового покриву вкотре виступили аномально високі температури літа в північних районах Сибіру і Північної Америки. За оцінками фахівців NSIDC, середня температура жовтня в Сибіру і материковій частині Канади і США перевищила типові жовтневі значення на 5-8 градусів Цельсія.

В цілому, середня температура повітря над Північним Льодовитим океаном була вищою за норму на 1-4 градуси Цельсія.

З іншого боку, літо на східній частині Канадського Арктичного архіпелагу і на Гренландії видалося незвичайно холодним - середня температура на цих ділянках суші була нижчою за норму на 3 градуси Цельсія.

Згідно з розрахунками кліматологів, основним "двигуном" цієї аномалії є позитивна фаза арктичного коливання - періодичне посилення або ослаблення областей низького і високого атмосферного тиску в Арктиці і середніх широтах. Позитивна фаза цього явища характеризується підвищенням середніх температур у континентальних районах Арктики, а негативна - аномально холодними зимами в цих регіонах.