"Бомбити? Це ми вже проходили, - сказав учора Сергій Лавров про ситуацію в Сирії. - Цього Рада Безпеки не схвалить ніколи. Це я вам гарантую". План врегулювання, запропонований ЛАД, поки що не проходить, Путін трактує все, що відбувається в Сирії, як змову Заходу, нарікають ЗМІ. Але "можливо, це не просто цинічна передвиборна політика: є параноїдальне відчуття, що сама Росія може стати мішенню", зауважив один американський експерт.

План врегулювання ситуації в Сирії, запропонований ЛАД, потрібно терміново підкріпити мандатом ООН, заявляє The Independent  в редакційній статті. Але Росія - "союзниця нинішнього режиму в Дамаску і його ще більш кривавого попередника" - навряд чи підтримає цю резолюцію.

Кремль докладає власних зусиль: намагається організувати переговори сирійського уряду з опозицією, але неясно, що це - щирі спроби чи тільки прийом, йдеться в редакційній статті. Нехай Росія хоча б утримається від вето на план ЛАД, закликає видання.

"Росія успадкувала від СРСР присутність на Близькому Сході, але не набула нових друзів. Каддафі не стало, Асад іде, і Росія може зазнати не тільки матеріальних збитків", - пише The Guardian. На думку видання, Росію можна умовити підтримати резолюцію, внісши в текст положення, яке недвозначно відкидає застосування сили в Сирії. "У нинішньому формулюванні підкреслюється необхідність врегулювати кризу мирним шляхом, але не відкидаються бойові дії в майбутньому", - йдеться в статті.

Росія перешкоджає спробам Заходу і арабських країн скинути Асада більше з міркувань престижу, ніж заради контрактів на поставки зброї і бази в Тартусі, вважає  журналіст The Washington Post  Уїлл Інгланд. "У Кремлі міркують так: якщо в результаті Асад і піде, Росії не доведеться дорого розплачуватися за те, що вона його підтримувала". Російські лідери зазнали досаду і приниження після того, як не заблокували резолюцію про безполітну зону в Лівії, і тепер "проявляється щось на зразок помсти", зауважив незалежний аналітик Олександр Гольц.

До того ж напередодні виборів Путін активізує антизахідну і особливо антиамериканську риторику. За словами Гольця, прем'єр "трактує все, що відбувається в Сирії, як змову Заходу". "Російські лідери не вірять, що громадський рух може виникнути саме собою", - додав Гольц.

"Можливо, це не просто цинічна передвиборна політика", - зауважує автор з приводу позиції Путіна. "Є параноїдальне відчуття, що сама Росія може стати мішенню", - зазначив Марк Катц (Університет Джорджа Мейсона). Мітинги в Москві збіглися з побоюваннями, що "арабська весна" може охопити Північний Кавказ.

Офіційна позиція Росії - заклики до мирного врегулювання конфлікту в Сирії. При цьому Росія не наполягає на тому, щоб Асад залишився, остаточне рішення сирійці повинні ухвалити самі, за столом переговорів, сказав глава МЗС РФ Лавров.

"У вівторок в Сіднеї Лавров підтвердив, що Росія подбає про те, щоб Рада Безпеки ООН ніколи не схвалила застосування насильства проти Сирії", -пише Frankfurter Allgemeine.  Росія робить все, щоб створити враження, що Захід у Нью-Йорку знову намагається отримати підтримку повітряної війни, як у випадку з Лівією, зазначають автори статті. Російські дипломати разом з представниками Китаю, Індії та Пакистану "роз'яснили західним колегам, що не схвалюють практично жодної пропозиції з нового проекту резолюції".

"З геополітичного погляду політика Асада і його іранських партнерів вигідна Росії, тому що вони намагаються створити противагу американській гегемонії в регіоні", - йдеться в статті. "Крім того, заперечення жорстких дій проти Сирії, котрі нібито йдуть на користь тільки Заходу", вписується в передвиборну антизахідну риторику Путіна. Ця риторика експлуатується й у внутрішній політиці: голова Конституційного суду Валерій Зорькін нещодавно в "Російській газеті" запитав, чи не збираються "мітингові лідери" середнього класу, який виступає у великих містах проти путінської системи, звернутися до Радбезу ООН і за зразком Лівії покликати на допомогу НАТО, розповідають журналісти.

Хафез Асад побудував свою тиранію за зразком СРСР, а тепер путінська автократія підтримує Башара Асада, заявляє в статті, опублікованій в The Wall Street Journal, Фуад Аджамі, старший науковий співробітник Гуверівського інституту, співголова Гуверівської робочої групи з питань ісламізму та міжнародного порядку. "Сирійська тиранія дозволяє Росії знову відчути себе великою державою", - пише він.

Путін багато чого вклав у Сирію, як і в інші регіональні диктатури. "На карту поставлені філософські та ідеологічні міркування", - стверджує автор, повідомляючи, що в Росії проти Путіна повстав середній клас, а колишнім прихильникам набридло його "мафіозну державу". На думку Аджамі, на грудневі мітинги за чесні вибори Путін відреагував так само затято, як арабські правителі - на "арабську весну". При цьому звинувачення на адресу посла Макфола разюче схожі на звинувачення сирійської сторони на адресу посла США в Дамаску Форда.

На думку Аджамі, ситуація в Сирії підживлює "ще одну ідею-фікс Росії - іслам". Російське керівництво бачить в Сирії власне віддзеркалення - вважає, що там "секулярна тиранія воює з радикальними ісламістами". Адміністрація Обами і європейці раніше також дотримувалися цієї думки, але відмовилися від неї.

В ООН ситуація безвихідна, вважає автор статті: на боці "жорстокого режиму Дамаска" стали разом з Росією Індія, Бразилія та Південна Африка. "Швидше за все, сирійський конфлікт залагодиться на місцях", - підсумовує автор.

Спеціаліст із Близького Сходу з лондонського Queen Mary University Кріс Філліпс переконаний, що міжнародному співтовариству не вдасться подолати розбіжності в сирійському питанні,пише Le Temps  . "З самого початку конфлікту Китай і Росія відмовляються від будь-яких кроків, які відкривають дорогу зміні режиму, - сказав він. - Росія могла б дещо пом'якшити позицію, але, навіть якщо Радбез дійде консенсусу, він буде настільки слабкий, що ніяк не вплине на сирійський режим".

Пояснюючи причини відмови Москви, Філліпс сказав: "Росія - потужний історичний союзник Башара Асада. Її протидія пов'язана також з її традиційним несприйняттям зовнішнього втручання в будь-яких формах. Вважаючи, що західні війська перевищили свої повноваження у Лівії, вплутавшись у громадянську війну, вона за будь-яку ціну хоче уникнути повторення лівійського сценарію. Що стосується пропозиції Росії виступити посередником у конфлікті між режимом і опозицією, у неї немає шансів: дві сторони занадто поляризовані, щоб вступати в діалог".

Експерт переконаний, що сирійська опозиція не відмовиться від боротьби. "Можна припускати, що все більше зброї буде надходити до Сирії з Лівану, Туреччини та Йорданії. Якщо конфлікт переросте у громадянську війну, деякі країни, надто у Перській затоці, можуть опосередковано підтримати опозицію, поставляючи їй зброю через багатих приватних осіб, пов'язаних із владою", - підкреслив фахівець по регіону.

Переклад InoPressa