Науковці винайшли новий матеріал, який може текти, як рідина, а потім знову відновлювати первісну форму, ніби страшний "Термінатор Т-1000", повідомляє АМН.

На відміну від "Термінатора Т-1000", мова йде не про рідкий метал, а про "гідрогель" - сполуку органічних молекул з масою внутрішніх порожнин, здатних вбирати воду, як губка. Це - метаматеріал, властивості якого не мають аналогів у природі і визначаються не так його складом, як структурою.

Гідрогелю вже знайшли застосування у фармацевтиці: такі "губки" крихітних розмірів можна заповнювати розчином ліків, які будуть поступово вивільнятися в організмі, а сам гідрогель - безпечно розсмоктуватися.

Однак професору Дену Лю і його команді вдалося досягти абсолютно приголомшливих результатів. Його гідрогель складений з ниток ДНК, сплутаних і пов'язаних одна з одною завдяки компліментарній взаємодії своїх основ. За наявності відповідної послідовності основ ДНК такий гідрогель викладається на манер конструктора Lego, формуючи структури заздалегідь визначеної форми.

Модифікувавши цю процедуру, науковці отримали гідрогель, який демонстрував абсолютно дивовижні і несподівані механічні властивості: він виявився таким рідким, що витікав не гірше за рідину. Однак варто було додати води - і він набирав первісної форми, щоразу однієї і тієї ж. "Такого ми не планували", - зізнається професор Лю.

Вивчивши зразок дивного матеріалу під електронним мікроскопом, науковці виявили, що складається він з найдрібніших, близько 1 мкм в діаметрі, "клубків" з переплутаних ниток ДНК. Більш довгими нитками клубки ці пов'язані один з одним, отож вся ця структура поводиться, як гумова: дуже легко розтягується, мнеться і деформується, однак після зняття впливу повертається до первинної форми. Науковці складали з них структури у формі різних літер, які перетворювали в аморфну рідину, а потім занурювали у воду і знову отримували ті ж таки літери.

Як достеменно це відбувається - ще належить з'ясувати. Поки що науковці припускають: річ у тім, що сили, які утримують форму структури гідрогелю, такі малі, що легко долаються поверхневим натягом залишків води на ній і гравітацією. Однак у воді поверхневий натяг виявляється нульовим, а одна гравітація не може зробити матеріал рідким, тому він знову повертається до своєї форми.

Зовсім нещодавно, 27 листопада, науковці з центру вивчення екзистенційних ризиків (CSER) заявили, що було б небезпечним не припускати ризик повстання роботів. Адже такі фільми, як "Матриця" або "Термінатор", зображують поневолення людства роботами і системами штучного інтелекту.

Крім того, британські та японські науковці створили мікроскопічний "двигун" з кількох молекул ДНК, який може пересуватися в довільному напрямку, зчитувати нові інструкції та коригувати свій курс відповідно до них. За останнє десятиліття біотехнологи розробили багато мініатюрних біопристроїв, що повторюють функції їхніх штучних аналогів. Так, існує вже кілька десятків ДНК-комп'ютерів, повноцінний обчислювальний пристрій і дисплей з колоній кишкової палички.