Слідство за справами Юлії Тимошенко і Юрія Луценка закінчено. Що тепер? Чи буде суд, і коли буде вирок? Екс-прем'єр каже, що хоче ознайомитися з матеріалами справи в максимально короткий термін: "Хочу швидко прочитати цю макулатуру і піти до суду". Юрій Луценко тим часом, сидячи в СІЗО, скаржиться, що йому не дають можливості читати його справу швидше, щоб продовжити термін його перебування в ув'язненні. "Що все це означає?" - запитує Дмитро Коротков в статті "Коли їх засудять" для газети "Сегодня".

За оцінками джерела газети, якщо Тимошенко і Луценка таки визнають винними, то, виходячи зі складу злочинів, Юлії Володимирівні можуть дати три роки, а Юрію Віталійовичу - два. А далі починається найцікавіше. Перш за все виникає питання - чи посадять лідерів опозиції?

Тут всі опитані експерти одностайні - ні. Дуже суворою буде реакція Заходу. Їм винесуть вирок з відстроченням виконання (тобто вони гулятимуть на волі). Другий момент - згідно із законом, зі своєю непогашеною судимістю, вони не зможуть брати участь у виборах Ради восени 2012 року. А це, мабуть, викличе не менший міжнародний скандал, аніж ув'язнення. У такому разі Захід просто може визнати вибори нелегітимними. Як з такої ситуації виплутуватиметься влада?

"Відмова від суду або розвал справи в суді означатиме, що влада хотіла репресій, але злякалася. Це буде моральною поразкою Януковича, - вважає політолог Вадим Карасьов. - Тому найбільш правильним, з боку влади, буде довести вину Тимошенко, засудити її, а потім - підвести під амністію. В цьому випадку моральна перемога буде за владою, яка пробачила злочинницю і дала їй право брати участь у виборах".

З іншого боку, окрім Тимошенко і Луценка, під арештом перебувають чимало інших опозиціонерів. Наприклад, велика група членів ВО "Тризуб" поки що залишається в СІЗО під підозрою в підриві пам'ятника Сталіну в Запоріжжі.

Вчора депутати-"нашоукраїнці" Андрій Парубій, Лілія Григорович, Володимир Карпук, Віктор Матчук та Зіновій Шкутяк намагалися особисто передати начальникові МВС Анатолію Могильову депутатське звернення з проханням звільнити з–під варти хоча б тих членів ВО "Тризуб" ім. Степана Бандери, які потребують медичної допомоги. Потрапити на прийом до міністра не вдалося, відзначає Ярослав Тракало в статті "Як і десять років тому" в газеті "Україна молода".

Утім, навряд чи доводиться сподіватися, що міліціянти випустять з–за ґрат принаймнi хворих "тризубівців". Позавчора ці побоювання вкотре підтвердилися: у клопотанні випустити на підписку про невиїзд хворого на цукровий діабет Степана Бичека відмовлено.

"Степан важко хворий на цукровий діабет, а тому потребує постійного медичного нагляду. Натомість, попри клопотання народних депутатів взяти його на поруки, Феміда й далі робить усе, щоб підірвати й без того слабке здоров’я чоловіка", - розповів перший заступник голови центрального проводу ВО "Тризуб" Андрій Тарасенко.

"Наскільки мені відомо, дуже серйозні проблеми зі здоров'ям мають і в'язні запорізького СІЗО Пилип Таран і Віталій Вишнюк. Щодо них народні депутати, зокрема Парубій, за моєю інформацією, нібито домовилися попередньо, що керівництво МВС посприяє в полегшенні режиму їх утримання чи навіть виходу для лікування на волю", - розповіла речник "Тризуба", заступник голови ВО "Жіноча Січ" Олеся Применко.

Їй очевидно, що продовження цих історій можна буде побачити вже 9 березня - коли спливе два місяці з часу затримання хлопців. На її думку, це дуже символічно, адже саме десять років тому під час акції "Україна без Кучми" декілька десятків українських патріотів потрапили до в'язниць. Якщо Феміда засудить націонал–патріотів і цього разу, це означатиме, що з 2001 року в державі нічого так і не змінилося, патріоти залишилися найбільшими ворогами України в очах влади.

За словами Тарасенка, не краща ситуація і з Андрієм Стемпіцьким, у якого правоохоронці при затриманні вилучили стартовий пістолет. Зброю визнали бойовою, відтак суд, що також відбувся днями, не зважив на клопотання випустити "тризубівця" на волю.

Не краща ситуація і у підприємців, які відстоювали бажання бачити малий бізнес в Україні живим і протестували проти ухвалення нового Податкового кодексу на Майдані Незалежності в Києві під кінець минулого року.

2 березня ГУ МВД в Києві висунуло звинувачення голові правління "Коаліції учасників помаранчевої революції" Сергієві Мельниченку. Йому інкримінується створення злочинної групи, яка під час акцій протесту підприємців наприкінці минулого року завдала збитків державі у розмірі більш як 200 тис грн. Пан Мельниченко стверджує, що дії міліції є політичними репресіями, а в прокуратурі Києва, куди передано матеріали справи, не відкидають, що постанову можуть скасувати. Про це писав у статті "На активіста навели порчу" Артем Скоропадський для видання "КоммерсантЪ-Украина".

На думку слідства, пан Мельниченко "завдав територіальній громаді Шевченківського району міста Києва і дорожно-експлуатаційному управлінню (ДЕУ) з ремонту і утримання доріг і споруд на них збитків у розмірі 212 292 грн". Крім того, Сергій Мельниченко звинувачується в тому, що під його керівництвом вказані особи пошкодили металеву огорожу на Майдані, завдавши цим збитку комунальному майну міста на суму 2711 грн.

Іншого активіста, блогера Олександра Володарського, засудженого за злісне хуліганство в листопаді минулого року, відправлено до виправного центру в селищі Коцюбинському під Києвом. Володарського було засуджено до року виправних робіт за імітацію статевого акту під стінами Верховної Ради. Так він протестував проти діяльності Національної комісії із захисту суспільної моралі, відзначає "Газета по-киевски".

Українська влада знає зловмисників в обличчя. Тому так оперативно знаходить "нечистих на руку" екс-чиновників і направляє їх під варту. Але деяким вдається втекти і ними починає займатися міжнародний розшук.

За останні місяці в розшук Інтерполу з відомих людей потрапили тільки екс-міністр економіки Богдан Данилишин і голова земкомісії Київради Олексій Євлах. Обидвох вже знайдено. Євлаху продовжили арешт, і він чекає екстрадиції в німецькій в'язниці Вайтерштадта. Що стосується колишнього голови Держкомрезерву Михайла Поживанова (зараз працює у Відні і домагається політпритулку) і екс-начальника Держказначейства Тетяни Слюз (місцеперебування невідоме) - вони поки можуть спати спокійно, пише Андрій Ткач в матеріалі "Українські клієнти Інтерполу: аферисти, політики, вбивці".

"Ми не отримували документів на розшук Поживанова і Слюз, тому в базі Інтерполу їх немає, - розповів Василь Неволя, голова НЦБ Інтерполу. - Та й взагалі, ми не розділяємо розшукуваних на чиновників і решту. На сьогодні в міжнародному розшуку 876 українців, на 186 з них виставлено "червоні картки" - саме вони розшукуються за злочини".

"Червоною карткою" володіє Богдан Данилишин, екс-міністр економіки, на якого в серпні 2010 року ГПУ завела справу за тендерні зловживання на 4,5 млн грн. Чехія несподівано дала екс-міністрові політпритулок. Зараз міністр з Праги активно критикує українську владу, а наші силовики не знімають Данилишина з бази розшуку Інтерполу.

Крім того, Інтерполом нібито розшукується Ігор Гіленко, колишній керівник банку "Надра". Він виїхав з України в лютому 2009-го, коли в його фінустанові почалися серйозні проблеми. Гіленка підозрювали в багатомільйонних розкраданнях. Торік його розшукали в Москві, але в ГПУ оголосили, що банкір-втікач - російський громадянин, і екстрадиція неможлива.

Ольга Мусафірова в статті "Про що пили чай у Януковича" для "Комсомольской правды в Украине" звертає увагу на унікальну подію, яка пройшла малопомітно: чаювання чотирьох президентів України, трьох "екс-" і чинного.

"Чайна церемонія", на яку Янукович покликав Ющенка, не могла викликати захоплення у наших стратегічних партнерів у Росії. Логіка російської політики припускає "додавлювання" підкореного ідейного ворога або його шельмування. Якщо так піде і далі, то чи не побачимо ми незабаром Віктора Андрійовича в добре знайомому йому кріслі керівника уряду?

Ющенко демонструє не тільки лояльність, а й бажання продовжувати будівництво модерної України. До того ж від подібного призначення закиплять мізки у західних експертів: значить, жодних утисків опозиції в екс-помаранчевій країні немає, перемогла дружба?

В той же час на тлі політичних колотнеч половина українських виборців не знає, за яку партію або кандидата в президенти голосувати. Про це свідчать результати опитування, проведеного GFK Ukraine, відзначає Ольга Смалюхівська в статті "Українці проти всіх" для "Экономических известий".

Старший дослідник GFK Ukraine Інна Волосевич відзначила, що такі результати в її практиці зустрічаються вперше. Вона відзначила традиційне для нашої країни поствиборне розчарування.

Науковий керівник фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна називає дані опитування критичними для політикуму. "Це означає, що люди не довіряють ні партіям при владі, ні партіям в опозиції. А вихід - перебудовувати нашу партійну систему. Тому що вона далека від партійних систем, що існують в цивілізованому світі", - сказала пані Бекешкіна. Експерт прогнозує, що кількість незадоволених найближчим часом зростатиме у зв'язку з очікуваними непопулярними реформами.

У Партії регіонів не вірять результату соціологічного опитування GFK Ukraine і вважають, що непокоїтися немає про що. "Любов швидко не минає. Кардинальної зміни симпатії до нас просто не може бути. Нам же ще недавно довіряло дуже багато людей і багато хто підтримував владу і хотів за неї голосувати", - сказав депутат Верховної Ради, голова Федерації профспілок України Василь Хара.

Він додав, що не можна чекати негайного поліпшення ситуації після зміни влади. "Люди ж бачили, яку країну ми отримали. І повинні зрозуміти, що за рік реально нічого зробити не можна. Думаю, незадоволення зростає тому, що затягнувся процес очікування світлого майбутнього. Але ростуть пенсії, зарплати. Тому треба радіти. Але мабуть, через те, що ми дуже довго живемо погано, тому це все накопичилося. Насправді достатньо багато робиться позитивного, але влада на цьому не піариться", - відзначив він.

Пан Хара підкреслив, що не вірить в світле майбутнє нових політичних сил. Мовляв, у нових політиків сьогодні немає жодних шансів вижити в нинішніх політичних реаліях.