Держсекретар США Хілларі Клінтон заявила, що курс Росії сприяє громадянській війні в Сирії. Велика Британія і США дали зрозуміти, що можуть розглянути варіант військової акції проти режиму Асада. Німеччина не жадає повторення лівійського сценарію, зауважують ЗМІ, а новий президент Франції, попри бойові заяви перед зустріччю з Путіним, практично не має важелів впливу на нього.

У четвер держсекретар США Хілларі Клінтон заявила: на Росію ляже відповідальність за початок повномасштабної громадянської війни в Сирії, якщо Москва не підтримає заклику Заходу до відставки Асада та передачі політичної влади, повідомляє The Independent. "Керівництво США все сильніше переконується в тому, що вмовити Путіна порвати з Асадом - чи не єдиний бажаний спосіб подолання сирійської кризи", - пояснюють журналісти.

Висловлювання Клінтон прозвучали на її зустрічі зі студентами в Данії. Дослівно вона сказала: російські представники "кажуть мені, що не хочуть громадянської війни. А я їм кажу, що їхній курс сприятиме громадянській війні". Обамі потрібно терміново знайти вихід із сирійського кризи, бо республіканці звинувачують його в бездіяльності, вважає газета.

Тим часом стало відомо про розкол у командуванні Вільної сирійської армії (ВСА). Роздробленість опозиції і відсутність мандата ООН - ось дві причини, з яких ті, хто вимагає відставки Асада, утримуються від військової допомоги сирійським повстанцям, йдеться в статті.

Вчора влада Сирії заявила, що бійня в Огуді була влаштована збройними бандами і є "елементом плану громадянської війни з зарубіжною інтервенцією".

Захід вважає військову акцію можливою: час сирійського мирного плану спливає, пише The Times.

Британський прем'єр-міністр Девід Кемерон провів засідання Ради національної безпеки Сполученого Королівства, щоб обговорити "огидну" бійню в сирійській Огуді і ескалацію насильства останніх днів. Прес-секретар сказав, що рада "розглядала всі можливості", а ця фраза часто використовується, щоб вказати на можливість військової акції, пояснюють кореспонденти.

Днями президент Франції Франсуа Олланд також зазначив, що військова акція не виключається, мовиться в статті. Сюзан Райс, постпред США в ООН, теж, судячи з усього, натякнула на можливість військового втручання Заходу.

Редакційний коментар The Financial Times названо "Ганьба Росії". План умиротворення в Сирії, розроблений Кофі Аннаном, провалився, стверджує видання.

Міжнародне співтовариство має знайти альтернативний вихід, але Росія блокує всі спроби посилити тиск на Сирію. Путін "воліє виступати на боці кривавого тирана", пише газета, і тим самим Росія шкодить власним інтересам.

Що робити Заходу? Газета вважає, що резолюція Ради Безпеки ООН необов'язково мусить припускати збройну інтервенцію. Можна, наприклад, передати справу Асада в Міжнародний суд у Гаазі. З іншого боку, Путіну слід роз'яснити: розширення комерційних зв'язків з Росією проблематичне, поки вона блокує заходи РБ.

Москві також слід запропонувати стимули. FT рекомендує "запевнити, що Захід скористається своїм впливом на новий уряд, щоб уберегти інтереси Росії в Сирії, а також що резолюція Радбезу ООН не буде трактуватися розширено, задля санкціонування бойових дій".

Росія не має наміру змінювати свою позицію щодо Дамаска і блокує будь-які резолюції, що стосуються ситуації в Сирії, пише Антонелла Скотт в газеті Il Sole 24 Ore.

"Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив учора, що курс, яким Москва йшла донедавна, не зміниться в ході зустрічей російського президента в п'ятницю з лідерами Німеччини та Франції - Ангелою Меркель і Франсуа Олландом. Крім того, Пєсков зазначив, що не варто чинити тиск на Москву, оскільки ніхто не має точних відомостей про те, що відбувається в Сирії, і що не треба піддаватися емоціям в такий момент", - повідомляє кореспондент.

РБ ООН відновила вчора обговорення, які варіанти міжнародне співтовариство здатне реалізувати з метою посилення тиску на Дамаск, але Москва, яка має в РБ право вето, заздалегідь попередила, що заблокує будь-яке іноземне втручання в конфлікт, який виходить за рамки мирного плану посланця ООН і ЛАД Кофі Аннана, йдеться в публікації.

Сьогодні, під час візитів до Берліна і Парижа, президент Путін напевно обговорить розбіжності із Заходом із сирійського питання, пише The Christian Science Monitor. Можливо, Олланд попросить Путіна не накладати вето на резолюцію Радбезу ООН про інтервенцію в Сирії, припускає журналіст Фред Вейр.

Тим часом російські джерела кажуть, що незгода Росії на інтервенцію - продумана позиція, обумовлена ​​національними інтересами. "Захід просто не наводить аргументів, які переконали б Росію в тому, що вона повинна кинути Асада і погодитися на інтервенцію під західним керівництвом", - переказує газета думку російських експертів. "Якщо режим Асада буде знищено, Сирія зануриться в хаос", - каже Євген Сатановський, президент Інституту Близького Сходу (Москва). На його погляд, історія доводить: як тільки Захід домагається бажаної йому зміни режиму, він геть втрачає інтерес до гуманітарних проблем.

Новий-старий президент Росії Володимир Путін прибуває сьогодні до Берліна, пише німецька газета Die Welt. Для Меркель цей візит матиме велике значення: вона планує переламити позицію російського президента із сирійського питання. Однак, як вважають автори коментаря Робін Александер та Юлія Смирнова, самій Німеччині бракує чіткості позиції щодо Дамаска.

Незважаючи на розчарування, пов'язане з Медведєвим, німецький канцлер продовжує сподіватися на позитивні зміни в Росії - Меркель неодноразово зазначала, що багато що говорить на користь готовності Путіна скорегувати свій зовнішньополітичний профіль. Це вочевидь більш оптимістична оцінка, ніж у багатьох спостерігачів, зауважує видання: якраз на початку третього президентського терміну Путін стоїть на порозі нової конфронтації із Заходом. Цього разу каменем спотикання стала Сирія.

Що стосується Німеччини, продовжують автори, то в позиції Берліна простежується подвійна мораль в оцінці того, що відбувається в Сирії. "З одного боку, Берлін наполягає на тому, щоб Росія нарешті припинила перешкоджати санкціям проти режиму Асада. З другого - ні відомство канцлера, ні зовнішньополітичне відомство ФРН не хочуть рішення Радбезу ООН, згідно з яким буде можливою військова операція в Сирії за лівійським сценарієм".

На думку авторів статті, подібна позиція характерна і для Парижа: хоч Олланд не виключає військової операції за згодою РБ ООН, він пообіцяв не намагатися переконати Путіна в необхідності цього кроку.

Навряд чи варто сподіватися на те, що росіяни готові змінити свою політику, йдеться в статті. Для Путіна завжди було важливо підтримувати статус Росії як світової держави, на позицію якої не можна просто заплющити очі. Той факт, що при цьому через підтримку сумнівних режимів потерпає репутація країни, для нього має другорядне значення.

Олланд заявив, що в ході зустрічі з Путіним, яка відбудеться в Парижі в п'ятницю ввечері, він спробує "переконати" російського колегу проголосувати в Раді Безпеки ООН за санкції проти режиму Башара Асада, пише Le Nouvel Observateur. Однак ще до від'їзду Путіна з Москви його прес-секретар заявив, що про підтримку Москвою таких санкцій не може бути й мови.

У Франції, визнає видання, практично немає засобів тиску на Москву, за винятком блокування деяких економічних і культурних питань. Можна за прикладом США і Великобританії запропонувати парламенту ухвалити закон про санкції щодо російських офіційних осіб, винних у порушенні прав людини, але Олланд навряд чи стане висувати подібні погрози чи навіть підвищувати тон, переконаний автор статті. Головна мета нинішньої зустрічі - дати двом президентам придивитися один до одного.

Французький президент спробує переконати свого російського колегу змінити позицію щодо Сирії шляхом політичного діалогу, а не тиску. І в цьому плані у нього в очах Путіна є деякі переваги, зауважує видання. Під час передвиборної кампанії Олланд не засуджував путінський режим і завжди демонстрував прагнення підтримувати стратегічний діалог з Москвою, він новачок у "великій грі" і раніше не стикався з Путіним у "гарячих" питаннях, зауважує кореспондент.

Малоймовірно, що п'ятнична зустріч завершиться "наверненням" Путіна, підсумовує автор, але російський президент, поза сумнівом, захоче залишити відчиненими двері, щоб не зачіпати свого французького колегу, який налаштований до нього цілком доброзичливо.

Переклад InoPressa