З 2011 року Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" відзначилася кількома скандалами. Останній з них - затримання посадовців у Казахстані за хабарництво - один з найрезонансніших. Тему дослідило видання Тиждень.ua.

Кілька серйозних скандалів стосовно "Укрспецекспорту" виникло впродовж 2011 року.

Так, однією з найрезонансніших була поставка зброї в Ірак. Як відомо, Україна підписала контракт з Іраком ще 2009 року, який передбачав поставку 420 одиниць БТР-4 до березня 2012 року. Вартість контракту, яким передбачено, зокрема, і поставки з України в Ірак літаків Ан-32 та ремонт авіатехніки, становить 2,4 млрд доларів. Основний виконавець контракту - Харківське конструкторське бюро ім. Морозова, співвиконавець - харківське держпідприємство "Завод ім. Малишева".

У січні 2012 року було зірвано першу поставку бронетранспортерів БТ 4Е через конструктивні недоліки в озброєнні БТРів, виявлені на етапі прийому-здачі. Її перенесли на кінець лютого 2012 року, а потім на квітень.

26 машин БТР-4, дві машини технічного обслуговування і ремонту, два тренажери для підготовки екіпажів бронетранспортерів таки відвантажили іракському замовникові 20 квітня. За даними української сторони, 29 травня бронетехніка прибула в іракський порт Ум-Касср.

Втім, 28 липня ЗМІ повідомили, що Ірак виставив Україні штрафні санкції у розмірі 3 млн доларів за зрив термінів постачання замовникові першої партії бронетранспортерів. В "Укрспецекспорті" ці звинувачення спростовували.

У свою чергу, голова Держфінінспекції Петро Андрєєв заявив, що причиною зриву контракту на поставку до Іраку української бронетехніки стали дії керівництва підприємства "Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова". За його словами, Україна через це втратила 2 млрд грн. Цю інформацію також заперечували.

Ситуація довкола поставок зброї в Ірак отримала новий скандальний поштовх на початку 2012 року. Посилаючись на неофіційні джерела, українські ЗМІ повідомили, що друга партія з 62 бронетранспортерів БТР-4Е, які готувалися для відправки до Багдаду, була бракована. Традиційно в "Укроборонпромі" все спростовували, зазначаючи, що "все йде за планом".

Попри це у серпні того ж року міністр оборони Дмитро Саламатін в листі президенту Віктору Януковичу відрапортував про успіхи глави "Укрспецекспорту" Дмитра Перегудова у врегулюванні ситуації навколо зірваного контракту на поставку до Іраку військової техніки. Так, Саламатін повідомив президенту, що з прем'єр-міністром Іраку досягнуто домовленості про продовження контракту. Між тим, документи, як повідомляло видання ZN.UA, свідчать, що ніяких домовленостей з іракським прем'єром досягнуто не було.

Натомість, як з'ясувалося, було підписано "меморандум про взаєморозуміння". Як обов’язкову умову продовження співпраці з Україною, він вимагає надання українським спецекспортером гарантій оплати на суму 72 млн 130 тис дол у банку ТВІ, акцептованому міноборони Іраку.

Крім того, іракська сторона вимагала від української компанії "Прогрес" надати державні гарантії від українського уряду стосовно добросовісного виконання українським постачальником зобов’язань за контрактом. Інформації про надання відповідних гарантій та продовження співпраці у ЗМІ не було.

У лютому 2012 року виник інформаційний конфлікт між "Укрспецекспортом" і вже грузинською стороною. Його спричинила заява віце-прем'єр-міністра, міністра з питань євроатлантичної інтеграції Грузії Георгія Барамідзе про відсутність проблем у військово-технічному співробітництві з Україною, ствердно відповівши на запитання, чи триває співробітництво між двома країнами у військово-технічній сфері. Втім, "Укрспецекспорт" заперечив співробітництво з Грузією у сфері надання товарів та послуг військового та спеціального призначення впродовж двох років.

Як відомо, у 2008-2009 роках Росія неодноразово критикувала Україну за поставки зброї в Грузію. Ця критика прозвучала на тлі російсько-південноосетинського військового конфлікту 2008 року. Тоді частка поставок до Грузії оцінювалася на рівні 6%.

Причетність України до поставок зброї у країни, де тривають конфлікти, у своєму звіті вказала міжнародна організація Amnesty International у червні 2012.

За інформацією АІ, таємні поставки танків з України до Південного Судану проводились в 2009 році через територію Кенії та Уганди, до них також були причетні судноплавні компанії зареєстровані в Німеччині, Україні та Великобританії.

Офіційного спростування цієї інформації не було. Лише джерело агентства Інтерфакс-Україна, наближене до держкомпанії "Укрспецекспорт", повідомило, що дані, оприлюднені Amnesty International, про використання в конфлікті у Південному Судані незаконно поставлених в цю країну в 2007-2009 роках українських танків спираються на звинувачення, що мають "термін давності, що минув".

За його словами, "епізод із звинуваченнями у постачанні у 2008 році українських танків Т-72 в рамках контракту з Міноборони Кенії, які нібито насправді поставлялися в Південний Судан, отримав найбільш широку міжнародну популярність завдяки викриттям сайту Wikileaks в грудні 2010 року в розпал так званого "Кейблгейт".

Співрозмовник агентства зауважив, що Україна не здійснює міжнародних передач озброєнь в країни, які перебувають під ембарго Ради безпеки ООН, або під будь-якими іншими санкціями міжнародних організацій, і Південний Судан ніколи не був партнером України з ВТС.

У серпні того ж року спочатку посольство України в Азербайджані, а згодом і речник МЗС у Києві категорично спростували поширені азербайджанськими ЗМІ повідомлення про те, що 2011 року компанія "Укрспецекспорт" нібито продала Вірменії реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) "Смерч" і установки "Игла". Інформаційне агентство АРА навіть помістило фото нібито копії листа на ім'я президента Януковича з грифами "таємно" і "персонально" за підписом начальника Головного управління розвідки міноборони Сергія Гмизи. В листі, датованому жовтнем 2011 року, змальовано схему поставок цих озброєнь компанії - ліцензованому посереднику оборонного відомства Вірменії, а також детально окреслено дії на випадок, якщо про цю оборудку дізнається влада Азербайджану.

Український МЗС назвав це провокацією. "Матеріали з цього питання, які були розміщені в деяких інтернет-виданнях, мають невідоме походження і несуть провокаційний характер", - заявив на той час прес-секретар відомства Олександр Дикусаров.

У свою чергу, експерти зазначали, що обсяги нібито оборудки, про яку повідомили азербайджанські ЗМІ, не могли б бути привабливими для Києва настільки, аби поставити під загрозу стратегічне партнерство з Баку.

З початку цього року навколо "Укрспецекспорту" виник ще один чи не найрезонансніший скандал. 25 січня у Казахстані затримали двох чиновників "Укрспецекспорту", яких підозрюють в передачі хабара місцевому чиновнику. Як повідомлялось у виданні "Дзеркало тижня", обидва співробітники української компанії є керівниками департаментів.

"Затримання українців було проведено ще шість днів тому в міжнародному аеропорту в той момент, коли вони збиралися вилетіти додому. Як розповіло джерело, до цього представники" Укрспецекспорту "провели зустріч з посадовцем представляв казахську владу і передали йому "подяку" за сприяння в реалізації контрактів", - пише видання.

Пізніше міністерство оборони Казахстану офіційно підтвердило, що підозрюваний в отриманні хабара - керівник головного управління озброєнь міністерства оборони країни Алмаз Асенов.

За останньою інформацією, Казахстанський суд продовжив утримання їх під вартою до 2 місяців.