Позивач у справі - адвокат Володимир Оленцевич під час судового засідання заявив, що згідно із законодавством України звання Героя України може отримати тільки громадянин України, передає "Інтерфакс-Україна".

На його думку, Бандера не є громадянином України, оскільки помер в 1959 році, тобто до 1991 року. Таким чином, на думку Оленцевича, президент Ющенко перевищив свої службові повноваження.

"Степан Бандера не є суб'єктом присвоєння такої нагороди, оскільки не є громадянином України", - заявив Оленцевич.

Колегія суддів погодилася з думкою позивача і підтвердила, що "особи, які померли до 1991 року, не можуть бути громадянами України і вирішила позов до президента України про присвоєння звання Героя України Бандері задовольнити, указ визнати незаконним і скасувати його".

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному суді Донецької області протягом 10 днів.

Також під час судового засідання колегія суддів відмовила в клопотанні третій особі - внукові Бандери - перенести судове засідання на три місяці, оскільки це порушило б існуючі юридичні норми.

Внук Бандери Степан постійно проживає і працює в місті Калгарі (Канада) і не може раніше приїхати на засідання.

Довідка. Степан Бандера

Степан Андрійович Бандера народився 1 січня 1909. Був лідером українських націоналістів, головою революційної Організації українських націоналістів (ОУН(б)).

У 1929 він вступив в ОУН, з 1931 був членом Крайової Екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ), а з червня 1932 - заступником Крайового Провідника і референт пропаганди. З 1940 обіймав керівні посади в ОУН.

У червні 1941 року українські націоналісти на чолі із Бандерою увійшли до Львова разом з німецькими військами. 30 червня 1941 року Бандера був заарештований нацистським урядом за проголошення його прихильниками на чолі із Ярославом Стецько відновлення незалежної Української держави у Львові (всупереч фашистським планам колонізації України).

Після закінчення Другої світової війни Бандера жив у Західній Німеччині, звідки продовжував керувати УПА.

Убитий у 1959 році в Мюнхені, як встановив німецький Федеральний конституційний суд у Карлсруе - за завданням КДБ, Богданом Сташинським, який пізніше втік до Західного Берліну.