Величезне падіння рівня моря 15 000 років тому затримало надзвичайно солону воду в Індійському океані, яка потім хлинула в Атлантичний океан.

Дослідники виявили, що надзвичайно солона вода, яка потрапила в Атлантичний океан з Індійського, посприяла закінченню останнього льодовикового періоду 15 000 років тому.

Вчені вважають, що до кінця епохи плейстоцену (від 2,6 млн до 11 700 років тому) солоний потік потрапив в течію мису Голкового. Це тепла західна прикордонна течія на Південному-Заході Індійського океану, що є частиною спрямованої на захід Південно-Екваторіальної течії. Переважно проходить уздовж східного узбережжя Африки. Течія вузька і швидка.

На думку дослідників, опинившись там, величезна кількість солі, ймовірно, викликала зміни в системах циркуляції океану, які допомагають регулювати клімат.

Вчені вже знали, що в кінці останнього льодовикового періоду океанські течії і солоність океану сильно змінилися, але дотепер вони не знали, як це сталося. "Близько десяти років тому ми виявили, що в кінці льодовикового періоду спостерігався сильний пульс атлантичних течій, який сприяв настанню більш теплих міжльодовикових умов", — заявив Стів Баркер, професор наук про Землю Кардіфського університету в Уельсі і один з учасників дослідження.

"Наше нове дослідження показало, що сіль, яка допомогла зробити ці течії такими щільними і потужними, з’явилася з Індійського океану", — додав вчений. Зокрема, вчені простежили її походження до Індонезійського архіпелагу. Результати опубліковані в журналі Nature.

Падіння рівня моря під час льодовикових періодів за останні 1,2 млн років призвело до величезного збільшення концентрації солі в Індійському океані. Низькі температури замкнули так багато води з океанів в гігантських крижаних щитах, що рівень моря впав в середньому на 48 м в порівнянні з сьогоднішнім рівнем моря. Це оголило частини морського дна в Індонезійському архіпелазі і відрізало течії, що впадають в Індійський океан з Тихого.

Через спекотну погоду в субтропіках морська вода випаровується і стає більш солоною. Зазвичай в Індійському океані вона розбавляється більш прісними водами Тихого океану. Але під час льодовикових періодів ця течія була перекрита падінням рівня моря, тому сіль могла накопичуватися в нерозбавленому вигляді.

Дослідники проаналізували хімічні сигнатури в мікроскопічних викопних раковинах, відомих як форамініфери. Мета — відстежити зміни температури і солоності поверхні моря за останні 1,2 млн років. Вони вивчили раковини в керна глибоководного мулу на ділянці в західній частині Індійського океану, біля північного входу в канал між Мозамбіком і Мадагаскаром. Аналіз показав, що концентрація солі в Індійському океані збільшувалася протягом кожного льодовикового періоду.

Потім зрушення вітрів і течій випустили потужний потік надсолоної води в Південну Атлантику через мис Голчатий. Використовуючи кліматичні моделі, дослідники виявили — цей приплив міг вплинути на атлантичну систему океанських течій, яка циркулює в Атлантиці, приносячи теплу воду на північ, а більш холодну — на південь. Вона доставляє тепло в різні частини земної кулі і, можливо, нагріла клімат настільки, щоб покласти край останньому Льодовикового періоду.