Заради фурору на Венеційській бієнале в хід ідуть великі імена та великі гроші. Український павільйон вже став одним із найбільш обговорюваних у Венеції, – пише Бен Гойл в британській The Times.

Зріст Володимира Кличка 2 метри, він чемпіон світу з боксу в надважкій категорії та власник золотої олімпійської медалі, вільно володіє чотирма мовами й має кандидатську ступінь у фізичному вихованні та спорті.

А ще він найстрашніший – та найбільш неймовірний – з арт-кураторів на Венеційській бієнале.

Гігантський постер українського боксера вкриває зовнішню стіну Галереї Академії, що неподалік від площі Св. Марка, розпростерши надпис "Володимир Кличко – куратор". Це реклама українського павільйону, одного з найамбітніших претендентів, що поряд з іншими 76 країнами бореться за Золотого лева – головний приз 53-ї бієнале.

Участь Кличка у виставковому фестивалі багато чого промовляє про той незручний діалог між мистецтвом та патріотизмом, який визначає дійство.

Кожні два роки мистецький світ збирається у Венеції, щоб пронюхати нові течії в сучасному арті. Це ні з чим незрівнянна культурна фієста.

Водночас подія, що їй уже 114 років, є дещо незграбним змаганням між країнами. Так, на території головного містечка постійно діють 30 національних павільйонів, і вони наглядно відображають політичне становище своїх власників на початку ХХ століття. Тож бельгійський павільйон значно більший за японський, хоча мало хто б узявся стверджувати, що ця європейська держава справила на мистецтво такий самий вплив, як азійська.

Цьогорічний український павільйон розташувався у палаці ХVІ століття поблизу моста Ріальто. Фінансує його Віктор Пінчук, сталевий магнат і зять колишнього президента України Леоніда Кучми, а презентує павільйон Пінчукова ж київська галерея та міністерство культури і туризму України.

Завдяки грошам, які тут клекочуть, та несподіваному вибору куратора павільйон став одним із найбільш обговорюваних у Венеції. На вечірці-відкритті у четвер побували Наомі Кемпбелл, митці Джеф Кунз та Ентоні Ґормлі, а також галерист Джей Джоплінг.

Виставка називається Степи мрійників і задумана як мандрівка у фантастичний світ. Палаццо Пападополі перетворений на декорації до фільму жахів. На першому поверсі пісок по кісточки. У приміщеннях нагорі вікна затемнені, й освітлення надходить від тьмяних кольорових лампочок у канделябрах, що розгоряються й гаснуть, так що відвідувач опиняється в мороці. Сенсори скеровують викиди сухої криги та похмурої музики. Крізь морок тихо їде на роликах українська модель у куцій сукенці та з гнітюче насупленими бровами.

Серед авторів виставки Ілля Чічкан, українець, та Мігара Ясугіро й Оґата Кінічі – японці. Сам бігборд Кличка – це вже частина інсталяції. А ноша справжньої кураторської роботи лягла на Петра Дорошенка, арт-директора PinchukArtCentre у Києві. За його словами, ідея про чемпіона-важковаговика – куратора змушує відвідувачів замислитися над значенням слова "куратор".

Оригінал статті