Сьогодні в Горі наче нічого й не нагадує про те, що два роки тому російські винищувачі бомбардували місто, перетворивши його на руїни. Між будинками знову росте трава, а на дитячих майданчиках чути голоси дітей. І тільки метрова скульптура, виготовлена зі спотворених сталевих прутів і залишків підірваних гранат, нагадує про війну Росії і Грузії. "Дерево життя" - так називається ця скульптура - символ переживань мешканців Горі, а також їхніх зусиль впоратися з наслідками війни, яка зникла з перших шпальт видань, пише Berliner Zeitung.

Після того як грузинські військові почали наступ з метою повернути контроль над регіоном, російські війська відповіли просуванням в центр Грузії. Через два дні після початку військових дій, нагадує видання, росіяни атакували з повітря розташований за яких 60 км від грузинської столиці Горі, в результаті чого загинули мирні жителі. Російські танки увійшли до міста, щоб потім повернутися до Південної Осетії і, як і в Абхазії, стати "гарантами миру".

Комісія при ЄС, створена для розслідування обставин тієї війни, хоч і визнала відповідальність президента Саакашвілі за початок військової операції, проте звинуватила Росію в неадекватно жорсткій реакції і масових провокаціях. Як пише автор публікації, про те, що криється за офіційними формулюваннями, як ніхто інший знають жителі самого Горі.

Тамар Карелі, лікар станції невідкладної допомоги, прийшла на роботу 9 серпня раніше звичайного - того дня очікували потоку постраждалих біженців з розташованої лише за 20 км Південної Осетії. Незабаром вона побачила у небі російський вертоліт, що кружляв над будинками. Спочатку, розповідає жінка, вона подумала, що пілот заблукав. Проте сьогодні вона розуміє: те, що сталося пізніше, не залишає сумнівів щодо справжніх намірів російських військових, адже перед будівлею стояли машини швидкої допомоги з чітко позначеними червоними хрестами - пілот не міг цього не бачити. Молоденька лікарка не чула вибуху касетної бомби - вона пам'ятає тільки, як її відкинуло ударною хвилею, та ще біль від осколків бомби. Після проведеної операції жінка перебувала в комі три доби, у результаті поранення вона втратила одну нирку.

"Коли Тамар розповідає свою історію, її обличчя подібне до маски. Вона не всміхається, її карі очі дивляться серйозно і сумно", - продовжує автор. Тамар знову взялася до роботи, проте досі її не покидає страх, що в повітрі з'явиться вертоліт і всі повториться знову: хоч як би там було, російські військові досі в Південній Осетії.

"На вулицях Горі панує звична суєта. Жінки перемовляються з продавцями овочів, пекарі пропонують свій товар, а за ринковою площею туди-сюди снують невеликі вантажівки". І тільки Йосипові Сталіну російсько-грузинський конфлікт, здається, просто так не минувся. Як пише видання, 25 червня 2010 його статую зняли з постаменту на головній площі міста і відправили до музею його імені. Свого часу, продовжує автор, навіть Микита Хрущов не ризикнув чіпати цей пам'ятник у рідному місті диктатора, де його вважали перш за все великим сином батьківщини, а не вбивцею. "Але нинішньому керівництву Тбілісі культ Сталіна і монумент у Горі вже давно стали більмом на оці. Вони не збігалися з образом сучасної Грузії за версією президента Саакашвілі". За словами працівників музею, після війни з Росією шанувальників диктатора значно поменшало. "Дивним чином Сталін раптом став росіянином", - зазначає автор.

Тепер на місці пам'ятника Сталіну буде зведено монумент жертвам сталінізму, радянської окупації і війни 2008 року. "Те, що в цьому монументі буде об'єднана пам'ять про злочини Сталіна з війною за правління Путіна, свідчить, наскільки ускладнені сьогодні відносини між двома сусідніми країнами", - зауважує автор.

За офіційними даними, кількість "внутрішніх" біженців у Грузії перевищила дві сотні людей. За словами міністра у справах інтеграції Тимура Якобашвілі, йдеться про "етнічні чистки".

Як пише далі автор статті, лінія фронту між Росією і Грузією через два роки після закінчення військових дій має вигляд все більш тимчасової: військові пости по обидва боки кордону, який Тбілісі називає адміністративним поділом території, мішки з піском, обтягнуті сіткою камуфляжу, а обабіч укріплень - в однаково розслабленому стані перебувають як грузинські, так і російські військовослужбовці.

Переклад InoPressa