У країні тривають акції під гаслом "Революція через соціальні мережі", міліція застосовує силу. Президент боїться дедалі сильнішої турбулентності в суспільстві, але затягує кроки, які можуть обернутися залежністю від Москви і втратою контролю над економікою. Залишити все як є, вже неможливо, пишуть західні ЗМІ, радячи розробляти сценарії допомоги Бєларусі після відходу Бацьки.

"Увечері в середу на площі Якуба Коласа в Мінську десятки плечистих поліцейських у цивільному очікували години, на яку було заплановано антиурядову акцію протесту. Але їм годі було зрозуміти, хто зі скейтбордистів, молодих менеджерів і флегматичних бабусь - її учасники. Лавки в сквері, а потім і кам'яні балюстради заповнилися людьми, але активісти, дотримуючись інструкцій з Інтернету, нічого, власне, не робили. О 20.00 їхні телефони задзвонили, запищали або почали грати мелодії", - розповідає журналістка The New York Times Елен Баррі.

У цьому й полягав весь протест. На відміну від попередніх акцій, учасники не вдавалися до оплесків, тому і перед міліцією, і перед активістами постають непрості питання, пише автор. Чи можна заарештовувати людей тільки за те, що у них дзвонять телефони? І чи є акція протесту такою, якщо неможливо визначити, хто протестує?

На думку видання, у багатьох колишніх республіках СРСР політична опозиція зачахла, вуличні акції протесту втратили своє значення. "Але виникають новаторські різновиди протестів. На жоден з них не вдалося мобілізувати велику кількість людей, жоден з них не становить реальної загрози для владної еліти", зате ці форми приваблюють молодь, а покарати учасників акцій дуже важко.

У Росії є рух "Синіх відерець", в Азербайджані, де протестувальникам не дають навіть зібратися, нечисленні флешмоби проходять у формі або народних танців, або боїв на шашках. У більш ліберальній атмосфері України виник рух FEMEN, учасниці якого оголюють груди в публічних місцях, перераховує газета.

Влада Бєларусі вважає за потрібне жорстко реагувати на події. За даними правозахисної організації "Весна", за весь період мовчазних демонстрацій поліція затримала приблизно 1830 осіб, понад 500 були засуджені до адміністративного арешту на термін від 5 до 15 діб.

Офіційний представник МВС Бєларусі Костянтин Шалькевич заявив, що в очах міліції конкретна тактика протестувальників не має значення: "Будь-яка акція, організована в Мінську, - це масові заворушення. Люди, які це організовують, окопалися далеко від території Бєларусі".

Арешти сильно охолодили запал бєларусів, зауважує газета, тому організатори цього тижня запропонували не плескати в долоні, "а будильники були ледве чутні крізь шум машин", свідчить журналістка. Крім того, широкі маси, зокрема робітники, не надають широкої підтримки мовчазним демонстраціям. Одна з причин - у тому, що організатори не пропонують "ліків" від дедалі гостріших соціальних проблем, пояснив лідер опозиції Анатолій Лебедько.

Бєларуська міліція застосовує силу до учасників "мовчазних" протестів, пише Die Tageszeitung. Демонстрація під гаслом "Революція через соціальні мережі" - вже шоста поспіль, і уряд щоразу відповідає застосуванням сили й арештами.

Однією з причин невдоволення населення стала тяжка економічна криза, пояснює кореспондент, згадуючи про галопуючу інфляцію, знецінення бєларуського рубля, виснаження валютних резервів і дефіцит товарів.

Як повідомляє видання, в четвер у Москві в глави уряду Бєларусі Михайла М'ясниковича відбувся діалог з російськими інвесторами. Близько 500 млн євро Бєларусь вже отримала від Євразійського економічного співтовариства. Тим часом ситуація з правами людини в Бєларусі залишається під пильною увагою Європейського парламенту. У середу в зовнішньополітичному комітеті депутат від Польщі Яцек Протасевич навів як приклад польського журналіста, який за критичні висловлювання на адресу Лукашенка отримав "лише" умовний термін. За словами депутата, це "знак, що санкції ЄС щодо Мінська набули ефекту".

Сьогодні бєларуський диктатор змушений обирати між небажаними для нього рішеннями, пише постійний автор Frankfurter Allgemeine Zeitung Райнгард Везер. Він може дати Москві "зелене світло" на приватизацію ласих шматків бєларуської економіки і на якийсь час купити соціальну свободу. Однак тоді він потрапляє в залежність від Москви і в кращому разі стає президентом номінально незалежної країни. Він може відреагувати на навислу загрозу економічного колапсу за допомогою реформ, необхідність яких не заперечують навіть близькі до президента експерти, однак цей шлях пов'язаний із втратою значної частки контролю над економікою. Але "найбільше він має побоюватися того, що будь-яке ослаблення хватки загрожує розвитком власної динаміки всередині суспільства і провокує повалення чинного режиму".

"Лукашенко може залишити все як є: далі жорстко придушувати все сильнішу хвилю невдоволення і намагатися налаштувати Росію і Захід одне проти одного в надії на те, що на тлі геополітичної конкуренції йому перепадуть відсутні кошти. Але це, - вважає автор коментаря, - найбільш маловірогідний варіант, адже на обох напрямках бєларуський президент перегнув палку". При цьому без фінансової допомоги ситуація загрожує швидко загостритися, і тоді вибух народного гніву не в силах будуть стримати навіть спецслужби. Багато хто в Бєларусі побоюється, що Лукашенко не зупиниться ні перед чим - навіть перед наказом відкрити вогонь по протестувальниках.

Прогнозувати швидкість розвитку подій у Бєларусі німецький оглядач не береться. Лукашенко досі має підтримку широких верств населення, визнає він, крім того, є інтереси Москви. З одного боку, Москва, мабуть, більше не готова субсидувати диктатуру, з другого - напередодні президентських виборів у березні 2012 року їй невигідно мати у себе під боком революційну ситуацію.

Захід, на відміну від Москви, має мало способів вплинути на ситуацію, пише на закінчення автор. Проте вже сьогодні варто задуматися над тим, що буде після відходу Лукашенка і як допомогти країні, перетворення в якій можуть стати такими ж болісними, як були в Польщі та країнах Балтії.

Переклад InoPressa