Яка політична сила, з усіх нині існуючих в Україні, впевнена(-ий) (її лідер) , що вони спроможні очолити свій уряд і адміністрацію , яка НЕ КРАСТИМЕ ?

Що стоїть "на початку” кар”єри? Харизма , талант "до” всіляких адміністративних новинок тому що-освіта, видані теоретичні праці, які потребують практичного втілення, і.т.і. ,чи простий авантюризм, на нього також мусить бути талант?

Звісно,перед усім-це партійність, партія виграє вибори і дає "на гора” спеціалістів усіляких профілів, є в неї на всі посади талановиті представники чи ні. А "тому що” ні одна з політичних сил не набирає достатньо по країні відсотків , аби все самій очолювати, якщо не сфальшовано вибори, стає питання розподілу крісел.

Від лідера багато , якщо не все, увесь успіх подальшої співпраці, залежить. Потрібно мати дійсно залізну волю до перемоги як лідерові, так і його (ЇЇ) команді, це окрім знань в усіх сферах економіки, необхідні навички керівної діяльності.

Добре, коли повезло з фахівцями, які не бояться маневрувати до кінця зі своїм лідером, підкоряючись його волі і його вмінню стратегічно передбачати на багато кроків вперед, але і які не бояться прорахувавши, вказати на недоліки в політиці або в економіці своєму лідерові.

Кожен фахівець своєї справи гордий з того, коли його прогнози збуваються, він не радіє з перемоги свого передбачення, не тікає від утворених всякими обставинами труднощів, а допомагає всілякими засобами з труднощів вийти.

Так, волею до перемоги повинні перейнятися всі,вся команда,а не так-”хто в ліс , а хто-по дрова”.

При кому з уже пройденим етапом перебування при владі з цим було все гаразд?При Кучмі?-тоді ще відчувалась в керуванні стара партійна радянська система..До чого вона докерувалась-ми є свідками.

Але після краху їхніх систем і влади, всяких кучмів, розплачувався в усьому хто? Звісно хто-народ. Ми з вами до цього так звикли, розраховуватись за всіх і за кожного, скидаючи не зайвий в обіході сім”ї своєї шмат добробуту-чи то в зарплаті вираженому, чи в одежині, яку не купуємо, бо з нас її стягли всілякі кучми, як капустину нас роздягають, а ми хрестимось, що добре, що голубці з нас не ліплять.

А що ж вони, ті що сходять з арени-чи то політичної чи то владної? Їм від того, що вони програють, буває сутужно? Хтось із них потерпав від нестачі коштів на одежину для сім”ї чи вони переймались хоч маленькою долею того, чим переймаємось ми з вами? Ми перейматись будем завжди, бо дуже велика різниця між нами- простим народом і нашими лідерами,іноді зовсім не нашими.

Ми в них буваємо закоханими, в їхню віру в перемогу нашу, спільну. І дивлячись на них- також віримо, що все разом здолаємо, всілякі труднощі, нам не звикати, не те, що їм, лідерам.Ми з ними разом- на барикадах, пліч- о-пліч.

Ми не хочемо миритись з тим, що кучми, програвши, вийшли переможцями над народом, що в політику не можна прийти "з вулиці”, бо в тобі горить вогонь-боротьби за справедливе суспільство, бо хто кривдить твою державу-кривдить особисто тебе,ти повинен донести своїм лідерам, що не можна так нехтувати думкою свого народу.

З вулиці прийти в політику можуть грошові мішки, яким раптом несила стало нести свій важкий мішок з грішми і вони вирішили щось змінити , запропонувавши матеріальну допомогу . Від такої допомоги хтось може з лідерів відмовитись?

Адже політика в наш час-це, передусім- гроші. Без грошей і ні туди і ні сюди. І що? Якщо гроші вкладено, повинна бути віддача. Всіляке "лобі” у прийнятті законів, ясно, кожен підприємець і не тільки він повинен бути впевненим, що його не "взують”.І що?

Взувають нас із вами. Бо ми не грошові мішки. А закони хто приймає, той і має.

Колись нас вчили, що раніше треба думати " О Родінє”,а потім-про себе.

Поки ми з вами про "Родіну” думали, хтось мішки з грішми придбав.

Про любов до Вітчизни- України поговоримо в інший раз.

.