Дочка знаменитого російського поета Володимира Маяковського Хелен Патриція Томпсон померла у віці 89 років у Нью-Йорку, повідомляє Державний музей В.В.Маяковського на сторінці у Facebook.

"Друзі... з важким серцем повідомляємо про велику втрату... у п'ятницю вранці в Нью-Йорку померла Хелен Патриція Томпсон (Олена Володимирівна Маяковська)", - йдеться в повідомленні.

"Два тижні тому директор музею був у гостях у Олени Володимирівни: обговорювали майбутню виставку до її 90-річчя, нову книгу, поїздку до Росії... І ось тепер Олени Володимирівни з нами немає... Висловлюємо глибокі співчуття Роджеру і Логану Томпсон", - додали в музеї.

Томпсон - донька Володимира Маяковського від позашлюбного зв'язку з американкою російського походження Єлизаветою Зіберт (Еллі Джонс). Довгі роки про їхні стосунки в період перебування Маяковського в 1925 році у США нічого не було відомо. Лише на початку 1990-х, через 60 років після загибелі поета, Томпсон заявила про себе і про свій намір написати книгу про історію кохання своїх батьків. Американське видання книги "Маяковський на Манхеттені" вийшло 1993 року.

У червні 2015 року дочка поета зізналася журналістам, що хоче бути ближче до Росії. "Я говорила по-російськи до п'яти років. Звичайно, і зараз пам'ятаю якісь слова, які чула дитиною, "так", "ні", "дякую", "будь ласка", "перестань", "не можна", - розповідала Хелен.

"Однак мені б хотілося по-справжньому згадати російську мову, це повернуло б мені частину моєї втраченої внутрішньої суті. Якби я з кимось регулярно спілкувалася російською, то, напевно, могла б знову опанувати мову", - говорила Томпсон.

Тим часом на сторінці Міністерства закордонних справ України у Facebook виклали вірш Маяковського "Долг Украине" ("Борг Україні" – укр.), написаний 1926 року. Зміст вірша актуальний сьогодні як ніколи, хоча з моменту його написання минуло майже 90 років, передає "Сегодня".

Наводимо його текст повністю мовою оригіналу:

Знаете ли вы украинскую ночь? Нет, вы не знаете украинской ночи! Здесь небо от дыма становится черно, И герб звездой пятиконечной вточен. Где горилкой, удалью и кровью Запорожская бурлила Сечь, Проводов уздой смирив Днепровье, Днепр заставят на турбины течь. И Днипро по проволокам-усам Электричеством течет по корпусам. Небось, рафинада и Гоголю надо! Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин; Мы знаем Италии безрукие руины; Мы знаем, как Дугласа галстук краплен...

А что мы знаем о лице Украины? Знаний груз у русского тощ - Тем, кто рядом, почета мало. Знают вот украинский борщ, Знают вот украинское сало. И с культуры поснимали пенку: Кроме двух прославленных Тарасов - Бульбы и известного Шевченка, - Ничего не выжмешь, сколько ни старайся. А если прижмут – зардеется розой И выдвинет аргумент новый: Возьмет и расскажет пару курьезов - Анекдотов украинской мовы.

Говорю себе: товарищ москаль, На Украину шуток не скаль. Разучите эту мову на знаменах-лексиконах алых, - Эта мова величава и проста:

"Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав..." Разве может быть затрепанней да тише Слова поистасканного "Слышишь"?! Я немало слов придумал вам, Взвешивая их, одно хочу лишь, - Чтобы стали всех моих стихов слова Полновесными, как слово "чуешь".

Трудно людей в одно истолочь, Собой кичись не очень. Знаем ли мы украинскую ночь? Нет, мы не знаем украинской ночи.