Виконуюча обов’язки голови МОЗ першою змогла дати хід медичній реформу в Україні. Але набула при цьому впливових ворогів. Головний виклик міністерки: переконати лікарів у шансах, які дає реформа.
Ухвалення медичної реформи, запровадження міжнародних протоколів лікування, конфлікт довкола Національного медичного університету та навіть напівжартівливе повідомлення про те, що пробу Манту можна мочити водою - будь-які дії чи слова Уляни  Супрун викликають бурхливу реакцію як прихильників, так і супротивників виконуючої обов’язки голови Міністерства охорони здоров’я. Для перших вона сучасна реформаторка, яка радикально оновлює українську медицину та може спілкуватися із людьми зрозумілою мовою. Для других - дилетантка, дії якої можуть призвести до остаточного руйнування й без того занедбаної вітчизняної системи охорони здоров’я.
Чужорідне тіло у системі

Серед супротивників очільниці МОЗ - знакові для української медицини фігури. Передусім, голова профільного парламентського комітету Ольга Богомолець. Вона, як і інші опоненти Супрун, часто не добирає слів, критикуючи її роботу. Напередодні ухвалення у Верховній Раді медичної реформи, Богомолець називала реформу "цинічним та спланованим геноцидом українців, яких хочуть змусити продавати останнє майно, щоб не померти та продовжити собі чи своїм дітям життя". А колишній міністр охорони здоров’я, а нині заступник голови медичного комітету Верховної Ради Олег Мусій ще у січні 2017 року, спілкуючись із українськими ЗМІ, заявив, що чинна голова МОЗ не має жодного досвіду у сферах менеджменту та охорони здоров’я. "Це те ж саме, якби санітарку призначили керувати міністерством", - зазначив тоді Мусій, за словами якого Супрун є лиш ширмою, за якою сховалася чинна українська "олігархічна влада".
Серед інших опонентів голови міністерства є багато впливових українських лікарів та медичних функціонерів, зокрема директор Інституту серця Борис Тодуров, який у 2017 році звинуватив Супрун у провалі закупівель ліків. Проти медичної реформи та особисто кервіниці МОЗ неодноразово проводили мітинги під Верховною Радою, а супротивники міністерки організовували заходи для представників медичної спільноти, учасники яких потім закликали піти у відставку "команду пінгвінів на чолі із Уляною Супрун". Саме такі слова прозвучали з вуст голови вільної профспілки медичних працівників Олега Панасенка на Національному форумі охорони здоров’я "За здорову націю" у Харкові 18 жовтня 2017 року. Після відсторонення міністерством ректорки Національного медичного університету Катерини Амосової вимагати відставки Супрун почали і учасники університетського страйку на підтримку керівниці вишу.
Дала хід реформам

Натомість в експертному середовищі ставлення до голови МОЗ інше. Так, директорка програми "Громадське здоров'я" Міжнародного фонду "Відродження" Вікторія Тимошевська запевняє DW, що більшість закидів опонентів медичної реформи не витримують жодної критики. Запуск медичної реформи вважає найголовнішим досягненням Супрун і експерт програми Реформи системи охорони здоров'я Реанімаційного пакету реформ та член громадської ради при МОЗ Євген Гончар.

Секрет успіху міністерки він вбачає у тому, що її підхід до роботи є абсолютно нетиповим для українського політикуму. "Там, де її попередники йшли на компроміси з надією на те, що їхні ініціативи підтримають у відповідь, вона називала речі своїми іменами", - розповідає експерт. За його словами, така принциповість та відкритість стала запорукою появи команди мотивованих однодумців та широкої підтримки суспільства, а це, в свою чергу, забезпечило політичну підтримку уряду та президента, чи, щонайменше, відсутність перепон з їхнього боку.

Свіже повітря у міністерстві

Саме за часів Супрун до міністерства почали переходити представники громадських організацій, які раніше здебільшого протистояли відомству. До такого кадрового поповнення належить і колишня виконавча директорка благодійного фонду "Пацієнти України", а нині заступниця голови МОЗ Ольга Стефанишина. За її словами, саме Супрун створила в міністерстві умови для реальних змін. "І тепер в міністерстві охорони здоров’я зібралась унікальна команда", - говорить чиновниця, запевняючи, що раніше ці люди були "по той бік барикад".
Тимошевська визнає - один із закидів у бік Супрун має формальне підґрунтя. "Вона не є класичною менеджеркою, що поступово будувала свою кар’єру у сфері охорони здоров’я, а прийшла з активістського середовища", - розповідає експертка. Попри це, з управлінської точки зору рішення міністерки були більш вдалими за дії попередників, додає Тимошевська. На її думку, Супрун не створювала заново свою концепцію реформи, а взяла за основу напрацювання колишнього міністра Олександра Квіташвілі та зберегла колектив акторів реформи, залучивши цих людей до її ухвалення та запровадження. "Це дійсно хороша робота менеджера, який грає в довгу, який оточує себе зацікавленими людьми і йде до мети невеличкими кроками", - резюмує експертка. Використання Супрун доробку попередників у розмові DW підтвердила і Стефанишина. На її думку, головна заслуга нової міністерки полягає в отриманні довіри та підтримки суспільства для реалізації цих задумів.
Недостатня комунікація з лікарями?

Вдалу комунікацію переваг реформи та інших ініціатив міністерства для широкого загалу відзначає й Гончар. Втім, спілкування керівниці МОЗ із представниками української медичної еліти є набагато проблемнішим. Та ці численні конфлікти, за словами експерта, також не варто списувати на недосвідченість Супрун. "Вона не ставить за мету із усіма пересваритись", - каже Гончар, пояснюючи таку поведінку не хибною тактикою очільниці МОЗ, а її принципами. За його словами, за можливості міністерка радо йде на компроміс, але ніколи у випадках, що суперечать її уявленням про мораль. "Так, проблеми із медичним університетом у міністерства були досить давно, але на них закривали очі до останнього, коли ситуація просто вибухнула", - розповідає експерт.

Та якщо комунікація міністерства із найвпливовішими українськими лікарями ускладнюється різними інтересами та світоглядом, то відсутність широкої підтримки серед "середньої ланки" українських медиків, на думку Тимошевської, є найголовнішим недопрацюванням МОЗ. Саме це, на думку експертки, й робить просування реформи настільки проблематичним. Автономізація та фактична зміна форми власності покладає велику відповідальність на керівників медичних закладів, але вони часто не знають, як це буде відбуватися і як їм варто діяти, розповідає Тимошевська. За її словами, міністерство не надало таким людям докладної методології дій для успішного використання можливостей, які надає реформа. "Будь-які зміни травматичні, тому є опір навіть від людей, які хочуть змін, але бояться невизначеності", - каже експертка.