Підписаний в 2004 році контракт "Нафтогаза" і "РосУкрЕнерго" про об'єми і умови закачування природного газу в підземні сховища, його зберігання, відбору і транспортування в 2005-2030 роках становить загрозу енергетичній безпеці України.

Про це пишуть експерти центру "Номос" Михайло Гончар і Максим Алінов, аналізуючи документ, повідомляє " Дзеркало Тижня".

Контракт №14/935-3/04 про об'єми і умови закачування природного газу в підземні сховища, його зберігання, відбору і транспортування в 2005-2030 роках був укладений між НАК "Нафтогаз Україні" і РУЕ 29 липня 2004 року (далі - контракт 3/04). Стокгольмський арбітражний суд у своєму рішенні від 8 червня 2010 року визнав цю угоду дійсною і обов'язковою для сторін "на даний момент".

По-перше, Контракт 3/04 не стикується з нещодавно ухваленим Законом "Про засади функціонування ринку природного газу". Відповідно до статей 7, 9, 13 і 15 цього закону, всі суб’єкти ринку природного газу мають рівні права доступу до Єдиної газотранспортної системи України (до газових мереж і потужностей для зберігання природного газу).При цьому встановлено, що одним з принципів ринку природного газу є добросовісність конкуренції між його учасниками в умовах рівних прав і можливостей.

"То невже "Нафтогаз" і Мінпаливенерго прагнуть до відкриття газового ринку для всіх суб’єктів на "справедливих і розумних" умовах Контракту 3/04?- задаються питанням Гончар і Алімов. - Адже збереження в силі Контракту 3/04 у його нинішньому вигляді і встановлення, наприклад, вищих тарифів чи іншого режиму використання ПСГ для інших суб’єктів, аніж РУЕ, буде порушенням рівних прав і можливостей".

У такому разі інші суб’єкти можуть вимагати надання їм таких же можливостей, які передбачені Контрактом 3/04, зазначають експерти.

Вони додають, Контракт 3/04 може спричинити проблеми для України в контексті її зобов’язань за Договором до Енергетичної хартії. Зокрема, відповідно до статті 6 зазначеного договору Україна мусить "зменшити ринкові диспропорції та перешкоди для конкуренції в господарській діяльності в енергетичному секторі". А стаття 10 передбачає зобов’язання України створювати "стабільні і рівноправні, сприятливі і гласні умови інвесторам інших Договірних Сторін для здійснення інвестицій на її території. Такі умови включають зобов’язання надавати без винятку інвестиціям інвесторів інших Договірних Сторін справедливий і однаковий режим"

У світлі вищезазначених зобов’язань українська сторона буде змушена або співпрацювати з іноземними, у тому числі європейськими, компаніями на тих же умовах, що і з РУЕ за Контрактом 3/04 (що не відповідатиме європейській практиці і навряд чи буде економічно вигідним для української сторони), або встановити для інших компаній інший режим, який буде дискримінаційним, і тим самим порушити свої міжнародно-правові зобов’язання з усіма подальшими наслідками.

Окрім того, констатують експерти, угода РУЕ і "Нафтогаза" не дасть змоги повною мірою використати вільний обсяг українських ПСГ для надання європейським компаніям послуг із зберігання газу. Сумарна активна ємність 13 українських ПСГ складає 32,5 мільярда кубометрів. За контрактом 3/04 "Нафтогаз" зобов'язаний надати РУЕ послуги із зберігання до 15 мільярдів. Таким чином, зазначений контракт покриває практично 50% загальної потужності українських ПСГ і резервує їх за "РосУкрЕнерго".

"При цьому РУЕ не платить за підтримання такого значного резерву потужностей ПСГ, не несе зобов’язань із мінімального їхнього використання і самостійно визначає, скільки газу вона зберігатиме в межах максимального законтрактованого обсягу в 15 млрд. кубометрів газу. Таким чином, може статися, що вільні потужності ПСГ не будуть використовуватися РУЕ і не зможуть бути надані європейським компаніям (оскільки зарезервовані за РУЕ), а "Нафтогаз" не отримуватиме ніякого доходу. Що, власне, і має місце зараз.".

З урахуванням наведених прикладів, відзначають Гончар і Алімов, можна стверджувати, що контракт 3/04 становить загрозу енергетичній безпеці України. А це, у свою чергу, є підставою для визнання українським судом рішення Стокгольмського арбітражу (у частині встановлення дійсності контракту 3/04) несумісним із публічним порядком України.

Експерти зазначають, що дослідити дане питання український суд, що розглядав прохання РУЕ про легалізацію Стокгольмського арбітражного рішення, мав за своєю власною ініціативою, незалежно від наявності відповідного клопотання сторін процесу.

"Як видається, Шевченківський районний суд Києва не приділив даному питанню хоч якоїсь уваги. Подивимося на те, яку позицію займе Апеляційний суд Києва, хоча ілюзії тут навряд чи доречні", - констатують вони.

Як повідомлялося, Шевченківський райсуд Києва 13 серпня визнав, що НАК "Нафтогаз України" порушила контракт і зобов'язана повернути "РосУкрЕнерго" 12,1 млрд кубометрів газу до 1 вересня або в інший термін, узгоджений сторонами. Зараз аналогічний об'єм газу коштує близько 3 млрд дол. Якщо трейдер отримає газ, то він зможе відновити свій бізнес в Європі, повністю загублений після російсько-українського газового конфлікту початку 2009 року.

19 серпня міністр палива та енергетики дав доручення НАК "Нафтогаз України" підготувати подання щодо апеляційного оскарження постанови Шевченківського райсуду Києва.

В той же час народний депутат України (БЮТ), прем'єр-міністр опозиційного уряду Сергій Соболєв заявив, що НАК "Нафтогаз України" приховував інформацію щодо рішення Шевченківського районного суду.

Він зазначив, що 19 серпня закінчився термін подачі апеляції на рішення Шевченківського райсуду. В той же час, Соболєв висловив думку, що "Нафтогаз" не подаватиме апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що фактично на даний час в НАК працюють колишні співробітники "РосУкрЕнерго".

Конфлікт навколо спірних обсягів газу виник на початку 2009 року. "Нафтогаз" за розпорядженням тодішнього українського прем'єра Юлії Тимошенко забрав з підземних сховищ країни 11 млрд кубометрів газу, що належали "РосУкрЕнерго". Підставою стало право вимоги з трейдера боргу розміром 1,7 млрд дол, який "Нафтогазу" перевідступив "Газпром". Але відбір газу в рахунок боргу не було оформлено юридично між "Нафтогазом" і "РосУкрЕнерго".

Одночасно "Газпром" припинив продаж газу трейдеру взагалі, що зробило неможливою реалізацію контрактів у Європі. До російської монополії "РосУкрЕнерго" претензій не висувало, але звернулося в Стокгольмський арбітраж з вимогою стягнути з НАК 11 млрд кубометрів і пені. У червні суд підтримав трейдера.

Нова влада України відкрито не підтримала трейдера, але одразу дала зрозуміти, що рішення міжнародного арбітражу буде підтверджено. Служба безпеки України порушила кримінальну справу щодо вилучення газу зі сховищ, був затриманий колишній перший заступник голови "Нафтогазу" Ігор Діденко та співробітники митної служби України. Митна служба навіть визнала факт відбору газу незаконним.

Адвокати затриманих намагалися притягти до справи главу "Газпрому" Олексія Міллера і його заступника Валерія Голубєва як свідків у кримінальній справі щодо незаконного розмитнення природного газу, а юристи "Нафтогазу", що захищали компанію в Стокгольмі, стверджували, що істотним чинником програшу справи став тиск з боку "Газпрому".

Рішення районного суду стало логічним продовженням української політики щодо спірного газу. "РосУкрЕнерго" має право на отримання від "Нафтогазу" не пізніше 1 вересня 2010 року (або іншої дати, яка може бути узгоджена сторонами у письмовій формі) 11 млрд кубометрів природного газу на умовах не менш сприятливих для "РосУкрЕнерго", ніж ті, що діяли до 31 грудня 2008 року (або на умовах, узгоджених сторонами письмово), який зберігається в ПСГ України і має бути поставлений за заявкою "РосУкрЕнерго" на підставі контракту 3/04", - йдеться у рішенні суду. Також в ньому сказано, що "Нафтогаз" повинен передати "РосУкрЕнерго" ще 1,1 млрд кубометрів газу у вигляді штрафних санкцій.

Глава East European Gas Analysis Михайло Корчемкін вважає, що "Нафтогаз" програє і в другій, і в третій інстанціях. Експерт зазначає, що зараз спірний газ коштує близько 3 млрд дол. На думку Корчемкіна, трейдер отримає газ і зможе відновити свій бізнес з його експорту до Європи, оскільки "зараз це влаштовує і російську, і українську сторони".