Спроби Заходу створити контактну групу щодо України провалилися. "Нас очікують важкі дні. Ризики для України ще не подолані", - констатував Штайнмаєр. "Для Заходу демонізація Путіна - це не політика, а алібі , що виправдує відсутність політики", - вказує Кіссінджер. "Європа даремно не підключила Москву до "Східного партнерства", - пише екс-радник Горбачова. У фокусі уваги західних ЗМІ - Крим.

Всі спроби глав МЗС країн Заходу і Росії домовитися в Парижі про формування міжнародної контактної групи з врегулювання ситуації в Україні не принесли бажаного результату, повідомляє Die Zeit. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, який загалом незадоволений результатом зустрічі, сказав, що всі сторони хочуть, щоб ситуація в Україні стабілізувалася, але "Росія повинна довести, що вона зацікавлена ​​в нормалізації ситуації".

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що дії по лінії ОБСЄ та НАТО та інших міжнародних організацій "не допомагають створити атмосферу діалогу та конструктивної співпраці". Також видання повідомляє, що Росія не з'явилася на зустріч учасників Будапештського меморандуму про гарантії безпеки України, яка відбулася в середу.

Оскільки створення контактної групи стосовно України провалилося - а міністр закордонних справ Німеччини Штайнмаєр раніше заявляв, що Німеччина в разі її створення буде виступати проти санкцій щодо Росії, - можливість їхнього запровадження буде розглянуто на позачерговому саміті ЄС вже в четвер, йдеться в статті.

Євросоюз заморозив рахунки колишнього президента України Віктора Януковича і ще 17 українських чиновників, повідомляє Die Presse. Санкції застосовано до осіб, на яких ЄС поклав відповідальність за розтрату або привласнення державних коштів України, або за порушення прав людини. Серед них, крім Януковича, його син Олександр, колишній генпрокурор Віктор Пшонка, колишній глава президентської адміністрації Андрій Клюєв, колишній глава уряду Микола Азаров і низка міністрів його кабінету - зокрема, Віталій Захарченко (МВС) та Олена Лукаш (Мін'юст).

"У публічних обговореннях української теми весь час звучать заклики до конфронтації, але чи розуміємо ми, до чого йдемо?" - пише в статті, опублікованій у The Washington Post, колишній держсекретар США Генрі Е.Кіссінджер.

"За своє життя я бачив, як чотири війни було розпочато з великим ентузіазмом і за підтримки суспільства. Згодом ми не знали, як закінчити всі чотири. З трьох воєн ми вийшли в односторонньому порядку. Справжній іспит для політики - те, чим вона закінчується, а не те, як вона починається", - зазначає автор.

Росія мусить зрозуміти: спроби нав'язати Україні статус сателіта спричинять тертя з Європою і США, пише Кіссінджер. Захід повинен усвідомити: для Росії Україна ніколи не буде просто однією із зарубіжних країн. ЄС має визнати, що його поведінка на переговорах з Україною сприяла їхньому переростанню в кризу.

Кіссінджер вважає, що корінь проблеми - "у спробах українських політиків нав'язати свою волю непокірним областям країни". Якщо США хочуть чинити мудро, вони повинні прагнути до примирення українських фракцій, радить він.

"Росія не зможе нав'язати військове вирішення питання, уникнувши ізоляції своєї країни в момент, коли багато її кордонів уже захиталися. Для Заходу демонізація Путіна - це не політика, а алібі, що виправдує відсутність політики", - йдеться в статті.

Кіссінджер пропонує свій варіант врегулювання.

1) Україна має право вільно обирати економічні та політичні альянси, зокрема з Європою.

2) Україна не повинна вступати в НАТО.

3) Україна має право формувати будь-який уряд, що відповідає волевиявленню її народу. Кіссінджер радить українським лідерам помирити різні області, співпрацювати із Заходом, але не ворогувати з Росією.

4) Нехай Росія визнає суверенітет України над Кримом, а Україна підкріпить автономію Криму на виборах, проведених у присутності міжнародних спостерігачів. Потрібно усунути всю амбівалентність щодо статусу Чорноморського флоту в Севастополі.

Через 25 років після закінчення холодної війни Європа знову переживає континентальну кризу, яка змушує згадати про вторгнення радянських військ в Афганістан. Мимоволі запитуєш себе, чи не спостерігаємо ми перше пробне застосування новітньої "доктрини Путіна", покликаної змінити "доктрину Брежнєва"?" - пише в Le Monde колишній радник Михайла Горбачова Андрій Грачов.

З урахуванням особливих історичних відносин Росії і України європейській бюрократії слід було дуже обережно вести переговори щодо Угоди про асоціацію України з ЄС в рамках програми "Східне партнерство", вказує Грачов. Найкращим способом розвіяти страхи Москви було б підключення Росії до його застосування на практиці. "Проте, з презирством відкинувши саму думку про участь Росії в завваженні таких умов угоди, які враховували б її законні інтереси, не подбавши при цьому запасти кошти для того, щоб замінити її в ролі справжнього кредитора України, Євросоюз проявив короткозорість і фактично нав'язав Україні "неможливий вибір" між Європою і Росією", - йдеться в статті.

"Несподіваний крах корумпованого, але дружнього режиму відродив для Москви кошмар про наближення російських кордонів до переднього краю стратегічного наступу Заходу", - пояснює автор. "У таких умовах контрнаступ Путіна проти "зовнішнього" ворога і внутрішніх незгодних мав бути жорстким і разючим. У нього залишився лише "останній доказ королів" - застосування сили", - зазначається в статті.

"Повернувши" під свій контроль Крим, він може не тільки гарантувати стратегічну присутність російського флоту на південному фланзі, а й виправити історичну "несправедливість", вчинену Микитою Хрущовим у 1954 році, і "змити" тим самим образу, завдану йому в Києві", - пояснює хід думок Путіна автор.

"Лишається хіба сподіватися, що вже запущений небезпечний механізм не призведе до "серйозної поломки" у відносинах Сходу і Заходу і що за цією вправою в brinkmanship - термін, придуманий Джоном Фостером Даллесом у розпал холодної війни, який означає готовність нагнітати атмосферу до непоправного рівня, - приховується лише ризикований і незграбний демарш, мета якого - позиціонувати Росію і її президента як незамінних партнерів у врегулюванні проблем і великих міжнародних конфліктів".

Кореспондент The Washington Times звертає увагу на хоч і обмежені, але такі, що відбуваються в Москві, акції протесту проти російського вторгнення. "Ні війні! Руки геть від України!" - вигукували кілька сотень російських учасників акцій протесту на цьому тижні перед будинком Міністерства оборони. Десятки людей заарештовано, пише Марк Беннетс.

"У 2008 році, коли російські війська увійшли до Південної Осетії, популярність Путіна злетіла до 80% на хвилі патріотизму. Цього разу у Путіна навряд чи все пройде так само гладко", - припускає Беннетс. Деякі відомі люди, від місцевих знаменитостей до популярних письменників, вже чітко заявили про своє неприйняття війни з Україною, зазначає він. Навіть Олексій Навальний, який визнав себе "російським націоналістом", висловився проти тиску Кремля на нову владу в Києві.

"Чи не залишити нам Крим росіянам?" - дає провокаційний заголовок у блозі The Financial Times Гідеон Рахман. Крим входив до складу Росії, поки Хрущов не подарував його Україні в 1950-х роках, нагадує автор. "Це єдина частина України, де російськомовні є більшістю. Чому б просто не віддати його?"

Коротка відповідь: це створило б дуже небезпечний прецедент, що нагадує ситуацію 1930-х років, "коли великій державі дозволили анексувати частину сусідньої держави за допомогою сили", пише Рахман.

Але, якщо насильницьке приєднання Криму до Росії абсолютно неприйнятне, як щодо досягнення згоди шляхом референдуму? Проросійські сили, що прийшли до влади в Криму, заявили про намір провести наприкінці березня референдум про політичне майбутнє регіону, повідомляє автор, але тут важливі варіанти в списку для голосування. "Чи доведеться громадянам Криму вибирати між Росією і Україною, чи ж їм буде поставлено за питання про незалежність? І, якщо там буде три варіанти вибору, що станеться, якщо жоден з них не набере 50% ?"

З усіх цих причин референдум, можливо, відкриє ящик Пандори за нинішніх обставин, зауважує Рахман. "Значно більш реалістично було б продовжити в якомусь варіанті нинішній стан, коли Крим є частиною України, але Росії дозволять залишити там свою військово-морську базу, а російськомовному населенню буде гарантований особливий захист", - підсумовує автор.

Переклад InoPressa