Чи не найзагадковіше місце у Софійському соборі, яке наглухо закрите для відвідувачів та навіть для співробітників, було потурбоване вченими.

Білосніжна крипта, в якій п’ять гробів – це місце поховання київських митрополитів. Сьогодні спокій митрополитів потурбують - найдавнішу гробницю крипти буде відкрито, аби розгадати одну з найбільших загадок Софії, і ствердно відповісти на питання, мощі блаженішого митрополита Заборовського в соборі чи ні, йдеться в ТСН.

Митрополита Рафаїла Заборовського дійсно вважали святим: його мощі були нетлінні. Інтелектуал, поліглот, просвітник, але головне – творець архітектурного обличчя Києва. Саме він – заклав перший камінь у фундамент і побудував відому нині на весь світ Андріївську церкву.

Заборовський преобразив Поділ: з власної кишені фінансував будівництво староакадемічного корпусу Могилянської академії, дав дозвіл та частково оплатив будівництво грецького монастиря Святої Катерини - це була перша в історії міста іноземна інвестиція. За його каденції була збудована дзвінниця Києво-Печерської лаври. Дзвінниця Софії, започаткована Мазепою, нинішній вигляд отримала теж за часів Заборовського, тоді ж навколо собору з’явились мури.

І зрештою будівля, що носить ім’я свого автора – Брама Заборовського. Настільки досконала архітектурно, що її форма була використана при будівництві стели на Майдані Незалежності. З фасаду браму прикрашає духовний герб Заборовського – серце, що палає. І чи то за збігом, чи то цинічно – саме на цій галявині були спалені його рештки. Принаймні, так вважалося останні 47 років. Але знахідки і відкриття останніх місяців ці уявлення повністю спростовують.

"Чітко сказано, що зняли голову, бо митру не могли з неї зняти, кістки також вийняли. І в своїй роботі я писав саме оце. І крапка була поставлена: там нічого немає", - переконує доктор історичних наук Василь Ульяновський.

Він розказує про події 1937 року. Тоді гробниці софійської крипти були відкриті вперше. Документів, що свідчили б про долю вмісту поховань обмаль. Частину речей, зокрема, деякі добре збережені елементи одягу реставрують. "Дешева митра, повинен вам сказать. Коли ми розуміємо, що вона була на голові нашого Рафаїла – ціна цієї митри… стає безцінною", - каже вчений.

Частину ховають у ізоляторі - спеціальна кімната у підвальному приміщенні фондів Cофії, де зберігаються невідреставровані предмети з не доведеним походженням.

Не доведеним, аж поки – тутешні вчені не співставляють записи у облікових книгах різних часів. "Головне, що послідовність запису вони зберегли", - кажуть історики.

Списки 37 року співпали зі списками вмісту ізолятора і безіменні пакунки нарешті – здобули імена. "Ми бачимо це вперше. Божою милістю Рафаїл Заборовський православний архієпископ митрополит Київський", - читають дослідники.

Кришка від труни Митрополита Рафаїла дивом збережена. Тож, одяг та предмети з гробниці митрополита збережені. А що ж стало з його - мощами? Є документ 75 року, в якому чітко написано, що всі кістки, що зберігалися у фондах музею  знищити. 36 ящиків людських рештків дійсно спалили просто під брамою Заборовського. Але у вчених, що зараз працюють у крипті є зачіпка.

Справа у тому, що групу археологів, що працювали тут у 37 році, очолював  Теодосій Мовчанівський. Вчений, який закінчив семінарію та, за деякими свідченнями, планував стати священиком. "Він розумів, що він відкриває людину, яка знаходилась за крок до канонізації. Чи міг Мовчанівський знищити мощі святого?", - кажуть історики.

Тож за допомогою ендоскопу вчені заглядають всередину гробниці, а там не лише  кістки, але й череп. У документах окремо вказано його вилучено, бо не могли зняти митру. Тепер очевидно: у 37 році Мовчанівський обережно склав мощі  назад і замурував гробницю. "Я вважаю дійсно, що це подвиг археологів. Археологи того періоду, 20-30 роки, коли забирають всі церковні цінності, коли руйнують храми, як Михайлівський Золотоверхий, вони намагаються, навіть своїм життям, як Макаренко, стояв з розкритими руками біля Михайлівського і говорив, що він не дасть його підірвати. Це все люди, які жертвували собою, розуміючи, що завтра на них донесуть – Соловки найкращий випадок", - переконує вчений Ульяновський.

За рік після цього вчинку, у 38-му, археолог Мовчанівський був розстріляний. За "антирадянську діяльність".

Першому про унікальну знахідку музейники розповідають очільнику церкви митрополиту Епіфанію і показують дивом збережені мощі. "Привід для наступного святого! Його називали блажений Рафаїлушка", - просто у крипті владика Епіфаній дає розпорядження створити комісію з канонізації, аби повернути пам'ять про людину, яка, зокрема, подарувала нам Київ таким, яким ми його знаємо.

"Він був і так прославлений киянами, то просто в російський синодальний період російська церква припинила його шанування", - пояснює митрополит.