Рідкісна подія так дестабілізує недемократичні режими, як смерть верховного лідера. Кончина Кім Чен Іра зовсім не означає, що на жителів Північної Кореї чекають зміни на ліпше. Плани Обами щодо продовольчої допомоги Пхеньяну і відновлення переговорів поставлено під питання. Про юного наступника диктатора нічого невідомо. Турбулентність у регiонi гарантована, пишуть ЗМІ.

Для розвідок країн Заходу та їхніх азіатських союзників смерть північнокорейського диктатора Кім Чен Іра стала повною несподіванкою, визнає The New York Times. Їх не насторожив ані "панічне передзвонювання" між чиновниками, ні скупчення військ навколо горезвісного бронепоїзда. Закритість Північної Кореї і в майбутньому серйозно ускладнить розрахунки, які, як і колись, багато в чому ґрунтуватимуться на здогадах, пише видання.

Цей суспільний лад черпає сили в своїй непрозорості, зазначають експерти, проте намагаючись передбачити розвиток подій у Північній Кореї. "Поганий сценарій такий, - каже колишній радник Барака Обами з питань Азії Джеффрі Бейдер: - плавний перехідний період, народ і далі голодує, а вони далі розробляють ядерну зброю. Ще гірше перехідний період в умовах нестабільності, коли ніхто ні за що не відповідає, а органи управління їхньою ядерною програмою стають ще менш прозорими".

Ще минулої п'ятниці адміністрація Обами планувала оголосити про новий пакет продовольчої допомоги Пхеньяну і просунутися до відновлення переговорів про північнокорейську ядерну програму, зазначає у блозі на сайті Foreign Policy журналіст Джош Рогін. Але смерть Кім Чен Іра зруйнувала план США, поставивши перед адміністрацією новий комплекс проблем.

17 грудня південнокорейська преса повідомила, що досягнуто домовленості: в 2012 році США надішлють до Північної Кореї 240 тис тонн продовольства. Тими ж днями в Пекіні перебував спецпредставник США у справах Північної Кореї Глин Девіс. "17 грудня новинні агентства повідомили, що Пхеньян погодився припинити збагачення урану - виконати одну з ключових умов США для відновлення шестисторонніх переговорів", - йдеться в статті.

Тепер всі ці угоди відкладено на невизначений термін. США, Японія і Південна Корея намагаються розібратися в поточній ситуації, враховують ризик збройного захоплення влади в Північній Кореї, намагаються зрозуміти, як поводитися з ядерною державою, у якій вкрай неясне майбутнє. На даний момент у наявності "безконтрольна ядерна програма, раптова смерть Кім Чен Іра, і нове керівництво, про яке ми нічого не знаємо. Гіршої проблеми годі й уявити", пояснив Віктор Ча з Center for Strategic and International Studies (Вашингтон).

Смерть Кім Чен Іра відкриває період невизначеності на Корейському півострові, пише Le Figaro. "Ми б хотіли побачити в цій передачі влади надію на відкритість, але вона може стати моментом небезпечного закручування гайок, якщо режим так і залишиться нездатним до еволюції", - вважає журналіст П'єр Русселен.

У молодого Кім Чен Ина немає жодного досвіду, і невідомо, наскільки міцна його підтримка в армії, йдеться в статті. Чи стане він ініціатором змін або пішаком у внутрішньовладному суперництві - залишається загадкою в умовах режиму, одержимого ідеєю секретності, який по черзі міняє провокації з неправдивими кроками до відкритості.

"Режиму все важче приховувати своє економічне банкрутство. З приходом нових технологій кордони перестають бути непроникними, і північнокорейці зрештою самі повстануть проти своїх жалюгідних умов виживання. І тоді треба буде готуватися до величезної роботи із возз'єднання, - пише газета. - Поки ж що у міжнародного співтовариства у відносинах з такою небезпечною "державою-ізгоєм" немає іншого вибору, окрім як прагнути до діалогу з метою уникнути гіршого".

Дізнавшись про смерть "улюбленого лідера", північнокорейський народ розридався, тільки незрозуміло, від горя чи від радості, пише Вітторіо Зукконі в газеті La Repubblica. "Помер не тільки глава держави, деспот, викрадач людей, який протягом 17 років тримав у заручниках 24 млн осіб у вигаданому світі. Померла людина-бог, якого спонтанно оплакують мільйони біля підніжжя жахливих пам'ятників", - оповідає автор, вважаючи, що це "стокгольмський синдром" в державному масштабі - коли заручники починають симпатизувати своїм катам або навіть ототожнювати себе з ними.

"Про Кім Чен Іра нам відомі лише легенди, - пише Зукконі. - Як стверджують росіяни, він народився зовсім не в хатині біля священної гори, а в російському селі В'ятське у Східному Сибіру, ​​де в 1942 році його батько командував змішаним корейсько-китайським батальйоном. Відомо також, що він зібрав колекцію з 20 тис американських і європейських фільмів, зокрема картин про Джеймса Бонда, в його підвалах завжди був дорогий французький коньяк, у нього працювали француз шеф-кухар і італієць піцайоло. Кім Другий володів колекцією автомобілів (таке саме хобі було у Леоніда Брежнєва, нагадує видання) і був свого роду Пуччіні Північної Кореї, бо нібито написав п'ять опер".

"Одним з небагатьох очевидних фактів є те, що "дорогий лідер" зі своєю десятимільйонною армією при загальній чисельності населення країни 24 млн, пожирав мізерні багатства нації, ВВП якої у 36 разів менше, ніж у кузенів з Південної Кореї. Армія Кіма Другого претендувала й отримала фінальну зброю: атомну бомбу. Тоді як Південь перетворювався на промислову та економічну державу, поширюючи по світу свої знамениті бренди, "королівство-відлюдник" виморювало голодом своїх підданих заради створення міні-арсеналу ядерної війни", - йдеться в статті.

"Через свою ізольованість від решти світу Північну Корею нерідко називають "королівством пустельників", пише оглядач Die Welt Клеменс Вергін. На ділі ж воно являє собою приватні володіння збоченої династії диктаторів з параноїдальною картиною світу. Держідеологія об'єднує в собі елементи доісторичного комунізму з корейською версією теорії расової переваги. Останнього часто не помічають на тлі тісних зв'язків Пхеньяна з псевдокомуністичним Пекіном, мовиться в статті.

Жителів країни перетворюють на зручних для управління рабів: до 200 тис осіб ледь животіють у трудових таборах, де рабська праця разом з постійним недоїданням для багатьох рівносильна смертному вироку. Північнокорейський режим вирізняє прагнення до тотального контролю над умами громадян, корейці виховуються в ненависті до всього чужого. Це справді один великий концтабір, пише автор.

"Смерть Кім Чен Іра є такою ж гарною новиною, як смерть Адольфа Гітлера, Йосипа Сталіна чи Саддама Хусейна, однак вона зовсім не означає, що на жителів Північної Кореї чекають зміни на краще. Східна Азія стоїть на порозі місяців, а то й років турбулентності. До того ж новий 30-річний фюрер далеко не впевнено почуває себе в новому статусі. На відміну від батька, у якого була можливість навчатися диктаторському ремеслу у свого керманича-батька, Кім Чен Ин ще абсолютний новачок без необхідного авторитету. Йому доведеться переконувати армію у своїй надійності, проводячи агресивну зовнішню і внутрішню політику", - вважає оглядач.

Сигнал про зміни в Північній Кореї викликає занепокоєння не тільки в Південній Кореї, а й у Японії, Китаї, Росії та США, пише The Independent, сподіваючись, проте, на позитивні зміни: можливо, новий Кім спробує зробити КНДР більш сприятливим місцем для життя, з перспективою возз'єднання надалі, необов'язково насильницьким шляхом.

"Двадцять років тому світове співтовариство осмислювало неминучий кінець Радянського Союзу. Цього року світ став свідком повалення або хитання авторитарних режимів у Північній Африці і на Близькому Сході. Весь цей час Північно-Східна Азія, незважаючи на недавню напруженість, залишалася зоною відносного спокою. Добре це чи погано, але це вже не можна розглядати як щось само собою зрозуміле", - йдеться в редакційній статті.

Переклад InoPressa