16:22 Юрій Андрухович: "Будь ласка, не зводьте очей з моєї країни!" | |||||||||||
Як відзначає автор, сьогодні в країні йдеться про реванш. Людина, яка уособлює собою "образу 2004 року", насолоджується помстою повною мірою. Оскільки Янукович набрав у другому турі лише 49% голосів виборців, "наївним" українцям, як називає письменник свій народ і себе самого, здавалося, що новий президент буде таким же нездатним втілювати рішення в життя, як і його попередник. Однак на ділі виявилося, що конституція - не така вже й недоторканна, а визначальним чинником для реалізації рішень є кількість "своїх" суддів у Конституційному суді. "Вже до середини березня новообраний президент несподівано зосередив у руках всю владу і розгорнув країну на 180 градусів, - продовжує автор. - Сьогодні він має більшість у парламенті, необхідну йому для реалізації наказів та ігнорування опозиції". Як приклад письменник наводить нічне голосування про засади зовнішньої політики. З 420 пропозицій опозиції не було враховано жодної. При цьому Конституційний суд - не єдина підконтрольна президенту інстанція. "Мені невідомо жодного більш-менш свіжого випадку, коли будь-яке судове рішення було б ухвалене на користь опозиції", - відзначає Юрій Андрухович. Українці відвикли від того, що мирні демонстрації розганяють силою через те, що люди несуть "не ті прапори і гасла". "Але найбільше дивує навіть не блискавична узурпація влади, а стрімке повернення страху", - пише автор, додаючи, що найбільше він побоюється того, що на зміну страху прийде апатія. "Де та Україна, яка стукала в двері Європи і на яку покладалися надії?" - запитує він. Все частіше тепер можна почути про "профілактичні бесіди" з журналістами та представниками громадськості, про ненав'язливі - поки що - спроби вербування і залякування, а також про "списки лояльних". Так чи інак, зауважує письменник, можна спостерігати перетворення СБУ на політичного цербера, а держави - на поліцейський режим. "Ми повернулися в минуле, іноді виникає відчуття, що за вікном знову 1970-ті роки". І нічого нового в цьому немає, упевнений автор. Щось подібне можна спостерігати в путінській Росії - невипадково Віктор Янукович уже заговорив про "суверенну українську демократію", в якій Партії регіонів відводиться роль місцевого варіанту "Єдиної Росії". "Єдине незрозуміло: навіщо режиму Януковича потрібна Європа? Навіщо всі ці ігри в інтеграцію з незмінною єврориторикою? Або ж мова йде про взаємодію з банками, про звичний відпочинок на Сардинії, в Монте-Карло чи у французьких Альпах?" - продовжує автор. У зв'язку з цим письменник звертається до європейських політиків із закликом не спускати очей з його країни, оскільки "українській владі ще важливо те, що ви про них думаєте". В Україні вже з'явився новий термін - "внутрішня окупація". "Нас окупували зсередини за допомогою президентських виборів і парламентських махінацій. Наше майбутнє бачиться мені в безрадісних тонах", - пише автор, при цьому не втрачаючи надії. "Це просто не може бути, щоб така анахронічна, успадкована від Сталіна система перемогла в тривалій історичній перспективі. Вся моя надія ґрунтується на цьому не безперечному переконанні. Або на тому, що від неї ще залишається сьогодні".
Переклад InoPressa
За матеріалами Голос UA на РФ
Також читайте:
| |||||||||||
Категорія: Іноземні видання по-українськи | Переглядів: 1188 | Додав: holos |
Всього коментарів: 0 | |