Керована диктатором Лукашенком економіка Бєларусі близька до краху - бажання допомагати безоплатно, здається, не має й Росія, пише постійний коментатор Frankfurter Allgemeine Zeitung Райнгард Везер.

Рішення президента Олександра Лукашенка зафіксувати ціни на "соціально значущі продукти" є одним із заходів, за допомогою яких нинішній бєларуський режим намагається подолати тяжку кризу. У ньому, зауважує автор публікації, багато експертів вбачають ознаки швидкого кінця "бєларуської моделі". "Модель керованої державою економіки пошановувалася самим Лукашенком як єдиний шлях, що веде до добробуту і безпеки. Завдяки їй він мав популярність у великої кількості жителів країни, оскільки, на відміну від Росії чи України, бєларуси справді могли розраховувати на скромні соціальні гарантії".

Проте останнім часом ситуація змінюється драматичним чином. За оцінками міністерства економіки, інфляція в першій половині поточного року перевищила 30%, реальна ціна долара США становить 9 тис бєларуських рублів. Валюта здебільшого йде на сірий ринок.

"Подібні тенденції стали шоком для бєларусів, чиї доходи в останні роки помітно зросли, - продовжує автор. - Річ у тім, що успіхи бєларуської економіки, якими хизувався режим, стали результатом фінансованого в борг споживання. Той факт, що" бєларуська модель "проіснувала так довго, значною мірою був пов'язаний з бажанням Москви забезпечити свої політичні інтереси - Мінськ, наприклад, отримував енергоносії за дуже заниженими цінами. Сьогодні Москва більш не готова надавати безоплатну допомогу, бо Лукашенко, зі свого боку, не горить бажанням пускати російські концерни в стратегічно важливі бєларуські компанії - такі як "Бєлтрансгаз", - продовжує Везер.

Левова частка бєларуської економіки перебуває в руках держави. Лише 30% загального обсягу ВВП припадає на приватний сектор, представники якого відчувають на собі лещата режиму і не мають повноцінної економічної незалежності. Як мовиться далі в статті, сільське господарство Бєларусі перебуває в занепаді - навіть при тому, що вихваляння досягненнями сільського господарства Лукашенко звів у ранг державної ідеології. Більшість колгоспів, які залишилися з радянських часів, проіснували досі лише тому, що за розпорядженням президента промислові підприємства та банки зобов'язалися взяти на себе їхнє фінансування. Ця особливість бєларуської економіки поширилася і на іноземних інвесторів - "інвестиційна безпека в країні може бути гарантована лише прихильністю влади", зауважує автор.

Відсутність правової державності, на думку виконавчого директора Східного комітету німецької економіки Раяна Лінднера, є однією з основних перешкод для інвестицій в Бєларусі. Проте, на думку експерта, західні компанії не повинні відкидати для себе можливість залучення в країні, поступаючись полем росіянам.