У Києві — колосальний ажіотаж, готелі переповнені іноземцями, які терміново цікавляться нашою дроновою оборонкою. Схоже на золоту лихоманку.

Ще ніколи, з часів княжої Русі, ми не мали такої можливості впливати на світові процеси. Ще ніколи, з часів Сагайдачного, українське військо не було настільки сильним. Через біль і приниження, через втрату коштовних військових активів та цінних інфраструктурних підприємств лідери цього світу переконалися, що в українців — і тільки в українців — є найкращі рішення проти сучасних викликів. Дешеві, масові, зручні.

Можна казати, що ми з росією йдемо поруч в дронових перегонах. Десь випереджають вони нас, десь — ми їх. Але якщо взяти антидронову ППО, розраховану на боротьбу з так званими глибокими ударами БПЛА, нам тут немає рівних. Три з половиною роки шахедного терору все-таки примусили нас випрацювати імунітет.

Це і досвід роботи з радарами та іншими засобами виявлення, це і дрони-перехоплювачі, це унікальні рішення по інтеграції цих усіх речей у єдину систему. Цього всього нема у росіян — а значить, цього всього тим більше нема ніде у світі.

    Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові

Завдяки війні Ізраїлю та США проти Ірану в необхідності протишахедного імунітету переконався весь світ. Над сусідами Ірану аж з 2019 року висить загроза ударних БПЛА, після перших атак Тегерану цими засобами по нафтопереробці Перської затоки. Але арабські країни на належну протидію до цих пір і близько не спромоглися і тепер звертаються про допомогу.

До нас, у Київ.

Виявилося, що серед країн європейської цивілізації ми у цьому — найкращі. Така реальність. І це тільки один з вимірів високих технологій, якими ми все глибше володіємо. Далі буде значно, значно більше.

Чи вдарила держава палець об палець, щоб в Україні з’явилися такі безпрецедентні технологічні рішення і такі блискучі підрозділи? Питання, відповідь на котре зависне в повітрі.

«Надто пізно, надто мало» — девіз наших посадовців, котрого вони дотримуються неухильно, і, на жаль, й надалі будуть дотримуватися у своїх реакціях на технологічний прогрес у війні.

Але добре, що є закупки радарів — хоча і безконтрольні по різних, насправді не дотичних до тематики ППО відомствах. Добре, що свого часу були відкриті шлюзи для державних замовлень на мільйони дронів, що виростило хоча й інколи напівпрофесійний, непрозорий, але все ж спроможний на швидкі дії сектор приватних виробників — нових мільярдерів від БПЛА. Нарешті, посіви грантів від Мінцифри теж зіграли свою роль.

Але основна заслуга належить польовим командирам і командам низових бійців, котрі від літа 2024 року сміливо просували ці теми, в обхід статутів та армійського довбограйства, таки навчилися показувати прекрасні результати. Вони і збивали, і конструювали, і експериментували.

Добре, що поруч з бездарями і підлими пристосуванцями в нашій армії зростають талановиті і віддані лідери. Радісно бачити, що справа цих відданих перемагає.

Тепер ми, у планетарному масштабі невеликий за чисельністю чи територією народ, не надто багатий — нині один із провідних у військовій царині. Це факт. Поруч з фактом масового ухилянства та корупційної розбещеності в тилу. Поруч із масовою жертовністю простих українців, студентів і пенсіонерів, поруч з бездарністю і жадібністю деяких державних діячів.

Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові. Половина моїх друзів, з якими ми починали цю боротьбу у 2014 році, вже на тому світі. Але, як бачимо, це не було дарма.

Шлях опору російській навалі, котрий ми почали після Майдану з дробовиками та пістолетами — вдало підхопили, приєдналися численні наші талановиті співвітчизники. І те, що ми бачимо зараз — це лише світанок нової ери.

Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства у цій сфері.