25-річна українка Єлизавета вивчає театрознавство в місті Майнц. Вона належить до тих щасливчиків, які в Німеччині отримують стипендію. За даними Німецького товариства допомоги студентам (Deutsche Studentenwerk), лише три відсотки німецьких студентів фінансують своє навчання за рахунок стипендії. Інші мають підзаробляти або покладатися на допомогу батьків.

До речі, слід зазначити, що більшість українських студенті і молоді купують собі посуд, різні предмети інтер'єру, домашній текстиль, одяг для дому, іграшки та натуральну косметику через Інтернет за допомогою сайту.

Ліза отримує гроші від Німецької служби академічних обмінів (DAAD) - 750 євро щомісяця та раз на рік 460 євро "дослідницьких" грошей. Дівчині не треба піклуватися і про медичне страхування: тут теж платить DAAD.

750 євро - мало це чи багато? Найбільше грошей з’їдає житло, ділиться своїм досвідом дівчина. Студенти в Німеччині часто-густо витрачають на квартплату до 50 відсотків власного бюджету. Ліза платить 270 євро на місяць за кімнату в гуртожитку: кожен студент має власний "барліг", а кухнею й ванною користується весь поверх. "Плачу за житло і лишається 530 євро. Економлю переважно на одязі, щоб подорожувати й добре харчуватися - це важливо для мізків", - усміхається дівчина.

До сталих витрат студентів у Німеччині належать і семестрові внески. Вони в різних вишах різні. У Майнці, наприклад, доводиться раз на півроку платити 270 євро. Сюди входить проїзний квиток і користування бібліотекою. Це важливо, оскільки тоді нові підручники купувати майже не доводиться. А студентський проїзний дозволяє обмандрувати всю федеральну землю, в якій навчаєшся. Також щотижня 10-12 євро йдуть на ксерокс і роздруковування різних матеріалів для навчання.

Хоч трохи та розгуляєшся

Студентське буття в Німеччині полегшують пільги. В альма-матер існують десятки безкоштовних спортивних і мистецьких гуртків. "Вечорами співаю в хорі, займаюся пілатесом. У басейні плаваю за один євро", - оповідає Ліза. Легко дбати не лише про тіло, а й дух. До театрів Майнца спудеїв пускають безоплатно. Ліза буває на виставах щотижня і так заощаджує до сотні євро на місяць.

На їжі дівчина не економить, але й не витрачає зайвого: обідає в студентській їдальні, а не в кафе, на вихідних готує вдома. Одяг, взуття й косметику купує на сезонних розпродажах. Оскільки Ліза отримує стипендію й живе в гуртожитку, то може відмовитися й від підробітку. Тим більше, що навчання забирає в неї всі сили й час. "Умикаєш самодисципліну й спокійно живеш на стипендію", - розмірковує наша співрозмовниця.

Ліза примудряється зі своєї стипендії заощадити навіть на мандри. Якщо забронювати квитки заздалегідь і літати дешевими авіалініями, дорога до Барселони чи Берліна дешевшає на 50-70%. А коли знайти в інтернеті "коуч-серфера" - місцевого мешканця, котрий погодиться безкоштовно пустити мандрівників на нічліг і ще й місто покаже, - менше вже нікуди.

Україна: студентам не до навчання

На відміну від Німеччини, в Україні підробляти доводиться навіть тим, хто отримує стипендію. Від вересня 2012 року базова стипендія для студентів університетів – 730 гривень, підвищена - 790. Тож тим, хто не має заможних батьків або хоче вести самостійне життя, без підробітку не обійтися.

"Я працюю контент-менеджером на освітньому інтернет-порталі. Заробляю близько чотирьох тисяч гривень на місяць", - розповідає 22-річна Руслана, студентка Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дівчина навчається на останньому курсі і повністю себе забезпечує.

Півзарплатні їй доводиться віддавати за найману квартиру, але Руслана не шкодує: "Я чотири роки жила в гуртожитку й не хочу туди більше. Квартира дає відчуття самостійності. Можу вертатися додому, о котрій захочу. Не чекаю годину під дверима ванної, бо сусідки люблять там посидіти. Не ходжу навшпиньки, бо хтось ліг спати раніше", - перераховує студентка.

Є час – нема грошей, є гроші – нема часу

На життя їй лишається близько двох тисяч гривень. "Цього вистачає на нормальне харчування й розваги - кіно, кафе, інколи - похід у театр чи на концерт", - каже Руслана. Але купити зимове пальто чи чоботи їй допомагають батьки. За словами дівчини, місяць у Києві можна прожити і на тисячу гривень. Якщо звести потреби тільки до харчів і проїзду, не хворіти й відмовитися від розваг.

Руслана заощаджує потрошку на всьому. На їжу вона витрачає до 700 гривень щомісяця. Шукає знижки на піцу чи суші в інтернеті. Гігієнічні засоби забирають близько двох сотень. Дівчина намагається не хворіти, бо це дорога халепа: звичайна застуда забере три-чотири сотні гривень, попри офіційно безкоштовну медицину. На розваги Руслані вистачає близько 400 гривень на місяць.

Навіть вдається відкладати "заначку". "На щось та згодиться. Треба бути готовою до неочікуваних поворотів, щоб потім не позичати. Маючи три-чотири тисячі запасу, почуваєшся спокійно", - каже дівчина.

Навчання на останньому курсі трохи ускладнює життя, вважає студентка. Треба ходити на пари тоді, коли можна було б попрацювати. "Предметів, що справді несуть нову інформацію, дуже мало. Інколи здається, що марнуєш час", - зітхає вона.

Останнім часом Руслана рідко мандрує. Річ не тільки в візах. "Востаннє я подорожувала влітку, була в Німеччині за студентським обміном. Зараз майже не виїжджаю з Києва, хіба що до батьків. Якщо не працюєш, є час, але нема грошей. І навпаки", - ділиться своїм життєвим досвідом дівчина.