Керівник італійського Національного комітету з культурної спадщини, професор Сільвано Вінчеті стверджує, що у зіниці Мони Лізи виявили ініціали, які можуть вказувати на ім'я жінки, яка стала моделлю для відомого портрета Леонардо да Вінчі, передає Lenta.ru.

Автор дослідження стверджує, що помилково вважати, ніби моделлю картини є Ліза Герардіні. Це спростовують самі ініціали, знайдені у зіницях, латинські CE.

Також, за словами Вінчеті, на звороті полотна записані цифри 149, ще однієї цифри не вистачає. На думку історика, якою б не була стерта цифра, цілком число вказує на рік написання картини.

Вінчеті зробив висновок, що да Вінчі писав "Мону Лізу" в 1490-х роках, а не в 1503 або 1504, як свідчить загальноприйнята теорія. Вінчеті вважає, що моделлю да Вінчі була якась жінка з придворного почту герцога Людовіка Сфорца, який був покровителем художника і прийняв його на службу в 1482 році.

Історик також знайшов ініціали LV, які, як він вважає, вказують на автора картини. Також під однією з арок зображеного на тлі мосту художник, вважає Вінчеті, зобразив цифри 72 (або комбінацію L2). Поки він не зміг пояснити, що це означає, але обіцяв представити результати якомога скоріше.

Всі свої відкриття Вінчеті зробив за допомогою значного збільшення фрагментів картини, так як знайдені ним елементи неможливо побачити неозброєним оком.

"Леонардо да Вінчі дуже любив використовувати символи і коди для передачі своїх повідомлень, і він повідомив нам особистість моделі через очі, які він вважав дзеркалом душі і засобом передачі інформації", - заявив Вінчеті.

Нещодавно професор психології Флоріан Хуцлер із Зальцбургського Центру нейрокогнітивних досліджень заявив, що розшифрував секрет усмішки Мони Лізи. За словами професора, знаменита картина Леонардо да Вінчі викликає у глядача оптичну ілюзію - вираз обличчя Джоконди змінюється залежно від того, на яку частину обличчя дивитися.

А нейробіолог з Інституту неврології в Аліканте Луіс Мартінес Отеро та його колега Дієго Алонсо Паблос дійшли висновку, що посмішка Джоконди змінюється на серйозність через те, що око глядача посилає в мозок суперечливі сигнали.