Сьогодні, 22 січня, в Україні відзначається День Соборності. Саме цього дня у 1919 році проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою "День Соборності і Свободи України". Однак 2014 року Указом Президента України Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України, нагадує Укрінформ.

У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об'єднання) українських земель, в єдину Україну, стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу.

У тексті Акту Соборності утверджувалось: "Однині на всіх землях України, розділених віками - Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні - буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка".

Однак об'єднання України відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина - Закарпаття.

Перше святкування Соборності відбулось 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з'їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.

Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став "живий ланцюг", організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.

З того часу в Україні "живі ланцюги" створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.

У Києві та інших населених пунктах України 22 січня передбачено проведення урочистостей за участю керівництва держави, представників центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів, учасників АТО, представників української діаспори, громадських об'єднань і релігійних організацій, діячів науки і культури.

Обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено "максимально сприяти реалізації ініціатив громадськості, в тому числі молодіжних організацій, спрямованих на розвиток міжрегіональних культурних обмінів, проведення тематичних просвітницьких, виховних, культурно-мистецьких, спортивних та інших заходів патріотичного змісту".

Міністерству закордонних справ доручено організувати проведення закордонними дипустановами заходів з відзначення Дня Соборності України, зокрема, за участю представників української громадськості за кордоном.

Президент привітав українців з Днем Соборності

Президент України Петро Порошенко звернувся до українцем з привітанням з нагоди Дня Соборності України.

Текст обращения наводиться повністю.

"Дорогі співвітчизники!

Вітаю вас з Днем Соборності, з, можливо, одним з найбільш важливих свят для нас зараз.

Соборність - це неподільне ціле з усіх українських земель, які колись належали до різних імперій, а тепер об’єднані в незалежну європейську Українську державу.

Соборність - це велика міцна родина для всіх громадян України.

Ми говоримо українською, російською, кримськотатарською та іншими мовами, але консолідує нас єдина державна, - українська. Ми ходимо до різних церков, але Бог у нас один. І земля наша одна на всіх.

У нас – спільне минуле, і проблеми – однакові. І ми гуртом радіємо, і гуртом сумуємо. У нас спільний ворог, і мета – спільна. Любимо свою Вітчизну і своє майбутнє бачимо лише разом.

Ми всі як один прикипаємо до екранів, коли грає наша збірна з футболу. Ніколи не забуду того сплеску українського патріотизму, який - я бачив на власні очі - демонстрував синьо-жовтий Донецьк під час Євро-2012.

Ці кольори разом з тризубом повернуться на своє законне і природне місце в Донецьку і Луганську, в Сімферополі і Севастополі.

"Існування нації - це щоденний плебісцит", - казав відомий французький філософ Ернест Ренан. І ми, українці, майже двадцять п’ять років тому саме на референдумі підтримали відновлення незалежності. І відтоді кожного дня конкретними справами кажемо рішуче, голосне й багатомільйонне "так" соборній, вільній, неподільній Україні.

Соборність, дорогі співвітчизники, це ще й унітарний устрій держави. Це категорична заборона на імпорт руйнівних та неприйнятних для України ідей федералізму.

Соборність, врешті-решт, це коли у вирішальний момент колосальних випробувань, - саме такий, як тепер, - праві й ліві, консерватори й ліберали, космополіти та націоналісти відсувають на задній план будь-які "ізми", які їх роз’єднують, і стають пліч-о-пліч заради України.

Я підписав указ "Про заходи з відзначення сторіччя подій Української Революції 1917–21 років". Це саме про ті часи, коли український народ поставив на порядок денний своє право на незалежне життя. Коли ми окреслили своє місце на політичній карті Європи. Коли виникла Центральна Рада, постали Гетьманат і Директорія. Коли було проголошено незалежну Українську Народну Республіку і укладено Акт злуки, річницю якого ми, власне, сьогодні і відзначаємо. А врешті-решт розгулялася отаманщина, і ми втратили державу.

Розплутувати лабіринти подій столітньої давнини - справа істориків. Але є один висновок з тих буремних подій, який має практичне значення для сучасних політиків і для всіх громадян. Тоді ненависть до України виявилася спільним знаменником що для червоної, що для білої Росії. А от брак нашої внутрішньої єдності перед московською загрозою обернувся втратою незалежності.

Це суворий урок для всіх нас. Я вимагаю, аби його засвоїли і коаліція, і опозиція, і позапарламентські сили. Як Президент не допущу повторення помилок минулого.

Дорогі співвітчизники!

Відновлення територіальної цілісності України є нашим головним пріоритетом. Такі надскладні завдання, як повернення України на Донбас та деокупація Криму, планую вирішувати насамперед політико-дипломатичним та міжнародно-правовим шляхом, зміцнюючи водночас обороноздатність держави та наші Збройні Сили.

Лише сильне національне військо може бути гарантом соборності, незалежності, цілісності. Тепер ми маємо саме таку армію, якою пишаються співвітчизники, і яку поважає навіть ворог… Поважає, бо боїться.

А всіх, хто зміцнює країну в тилу, хто просто любить свою Україну, я закликаю до єдності, єдності і ще раз єдності!

Наголошую, що ми поважали і будемо поважати різноманітність України, специфіку місцевих громад. І ця різноманітність насправді не є нашим недоліком. Вона, навпаки, робить нас багатшими, а спільне почуття соборності - ще сильнішим.

Не менше, ніж для протидії російській агресії, єдність потрібна і для боротьби з корупцією, і для успішності реформ.

15-го року ми не просто вистояли і зберегли країну - ми змінили порядок денний. Минулого січня ще стояло питання: як вижити. Тепер стоїть питання: як стати успішною країною.

Цього року реформи почнуть приносити результати.

Все у нас вийде. І все буде добре. Я всіх вас іще раз вітаю зі святом.

Слава Україні, соборній, єдиній, неподільній Україні!"