Вчені вперше виявили за межами Чумацького Шляху чорну діру зоряної маси. Вона знаходиться у Великій Магеллановій хмарі, у зоряному скупченні NGC 1850. Опис знахідки опублікував науковий журнал Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.

"Ця чорна діра приблизно в 11,1 раза важча Сонця. Ми відкрили її завдяки різким змінам у швидкості руху однієї із зірок, розташованої в молодому зоряному скупченні NGC 1850 в галактиці Велика Магелланова хмара. Її виявлення відкриває дорогу для проведення «перепису» чорних дір зіркової маси та вивчення їхньої ранньої еволюції", – пишуть астрономи.

Чорні діри зоряної маси виникають у результаті гравітаційного колапсу великих зірок. Як правило, їх важко помітити навіть на невеликій відстані від Землі. Це з тим, що вони майже виробляють випромінювання. Тому астрономи зазвичай дізнаються про існування подібних чорних дір, тільки якщо поруч із ними знаходиться зірка, матерію якої вони постійно перетягують на себе, внаслідок чого виникають спалахи світла.

У ході нового дослідження астрономи під керівництвом Сари Сарацино з Університету Джона Мурса (Великобританія) вперше безпосередньо виявили чорну діру зоряної маси за межами Чумацького Шляху, у Великій хмарі Магеллана.

За допомогою телескопа VLT вчені стежили, як змінювалася швидкість руху світил усередині NGC 1850. Виявилося, одна із зірок цього скупчення, NGC 1850 BH1, іноді різко змінювала швидкість руху приблизно на 300 км/с. Це могло говорити про те, що в неї є невидимий компаньйон – чорна діра приблизно в 11,1 раза важча за Сонце.

Подальші спостереження показали, що зірка та її невидимий сусід знаходяться дуже близько один до одного. Тому під дією тяжіння чорної діри світило було витягнуте в еліпс. Поки що цей об’єкт не почав перетягувати на себе матерію зірки, проте вчені вважають – щось почне відбуватися в найближчі кілька мільйонів років.

Як відзначають Сарацино та її колеги, відкриття невидимої чорної діри в іншій галактиці відкриває дорогу для вивчення того, як часто виникають подібні об’єкти в зоряних скупченнях і як протікає їхня наступна еволюція. Розуміння цього є критично важливим для оцінки того, де відбуваються злиття чорних дір, які фіксуються гравітаційними обсерваторіями LIGO та ViRGO.