Цілі селища в сибірських регіонах Росії сьогодні виживають за рахунок торгівлі останками мамонтів. Останні 30 років, у міру того як тане шар вічної мерзлоти, кістки і бивні цих шерстистих знахідок трапляються все частіше, пише The Los Angeles Times у перекладі InoPressa.ru.

На пошуки кісток вирушають "у минулому позаштатні науковці". Влітку вони прочісують береги північних річок, привертаючи до промислу місцевих жителів. Про свою роботу говорять з гордістю і навіть з деяким нальотом загадковості: "Щоб знайти кістки, потрібна вдача. Я не шукаю кістки. Я їх знаходжу. А вони знаходять мене... Це подарунок природи, Арктики, долі", - говорить Федір Романенко, геолог з МГУ.

Директор Музею льодовикового періоду і підприємець Федір Шидловський "захворів" російською Північчю в кінці 1970-х. З того часу він щороку з червня до глибокої осені перебуває в Сибіру: збирає кістки і оформляє папери для їх доставки до Москви. Один-два рази на рік він викупляє знахідки у місцевих, попутно навчаючи їх методам консервації і відбору викопних фрагментів.

Кістки і бивні продають через інтернет. Найкращі зразки забирають колекціонери і музеї; з тих, що гірше, умільці (головним чином китайські) вирізують кулони, шахові фігури, рами для картин, різні побутові предмети. У обжитих районах вже всі "підчистили", і тепер збирачі забираються глибше в тундру.

Мамонтову кістку обробляють, принаймні, з кам'яного століття. Для оленярів російської тундри останки мамонта - річ буденна. Романенко стверджує, що зафіксовані випадки, коли мамонтове м'ясо вживали у їжу або згодовували собакам. Тепер, коли на мамонтову кістку виник попит, з'явилася "конкуренція і люди, для яких це стало основним заняттям", розповів оленяр Геннадій Татаринов.

Найгучнішою сибірською знахідкою останніх років стало мамонтеня, яке добре збереглося у вічній мерзлоті. Нещодавно науковці визначили, що мамонтеня загинуло близько 30 тисяч років тому.