Святкування Дня Перемоги у Львові стало хронікою боїв. Їх підсумок: 14 поранених, десятки побитих, червоні прапори спалено, російський триколор розтоптано, львівський губернатор подав у відставку, МВС "грубих порушень правопорядку" не зафіксувало.

З тих пір, як "Свобода" отримала у Львові більшість і стала насаджувати тут свої принципи, ставлення до неї різко змінилося. Вона не виконала економічні обіцянки про підвищення рівня життя. Їх замінили факельними ходами по місту з закликом "Смерть ворогам!". 9 травня стало для "Свободи" шансом скандально підняти свій рейтинг напередодні чергової парламентської кампанії, відзначає газета "Известия в Украине" у статті "Дим Перемоги".

Нині губернатор Львова Михайло Цимбалюк, який подав у відставку, колишній начальник Львівського управління МВС, раніше заявляв, що у Львові немає передумов для бійок. Хоча заздалегідь було відомо - "Свобода" готує "акції", з Криму до Львова їдуть представники "Русского единства", налаштовані дати відсіч "бандерівцям".

Олександра Харченко у матеріалі "Відлуння війни 9 травня" для "Сегодня" також нагадує, що на наступний день після бурхливих подій у відставку подав місцевий губернатор Михайло Цимбалюк (змінив на цій посаді Василя Горбаля півроку тому). Голова області говорить, що написав заяву під тиском "Свободи".

Але далеко не всі вірять, що губернатор злякався "Свободи". За однією з версій, він попросився у відставку, нібито знаючи, що його й так знімуть, зробивши козлом відпущення за бучу 9 травня. Пішла чутка, що на його місце можуть повернути Горбаля. За іншою версією, Цимбалюк писав заяву про людське око, свідомо знаючи, що Віктор Янукович її не підпише. За ще однією версією, губернатор уже давно хотів звільнитися і повернутися в міліціонери, а тепер просто привід підвернувся.

Львівські експерти вважають, що події 9 травня у Львові вигідні як радикалам зі "Свободи", так і центральній владі. Мовляв, комусь у владі на руку робити з Галичини опудало для решти України, а також перемикати увагу народу зі зростання цін на політику.

"На тлі погіршення соціально-економічної ситуації влада зацікавлена ​​відвернути думки людей. Те, що сталося 9 травня, було прогнозованим ходом, що мав на меті створити кризову ситуацію, - каже львівський політолог Юрій Шведа. - Розіграли карту різних цінностей та різного сприйняття історичного минулого і його символів". Проблема розколу України, яка начебто відійшла на задній план, знову на слуху, каже Шведа.

Думки політологів на рахунок "замовника свята" розділилися. "Радикалізація у Львові була штучно створена політтехнологами, - говорить Вадим Карасьов. - Зараз Партія Регіонів, яку вважали проросійської, стає центристською, респектабельною, не схильною до крайнощів, яка об'єднає всю прогресивну Україна проти радикалів. І вони створюють радикальні фланги, в яких топлять національних демократів. Це проблема для Яценюка та Тимошенко, у яких не було відповіді, як святкувати День Перемоги, на відміну від радикалів. А Тягнибок, навпаки, набрав вагу в західноукраїнському регіоні".

А ось політолог Михайло Погребінський вважає, що "Свобода" балів 9 травня не напрацювала: "Вона хоч і утвердилася у своєму нечисленному радикальному електораті, зате нажила купу ворогів в самому Львові. Львів'яни ж - нормальні люди, а Галичина зовсім не фашистська".

Політологи вважають, що останні зіткнення у Львові можуть бути не останніми. "Свобода" і далі, на думку Шведи, буде розкручувати делікатну тему відмінностей. І чим ближче до парламентських виборів, тим сильніше: "Вони раді будь-якому приводу себе попіарити. Інакше їх електорат вимагав би звіту щодо вирішення проблем економіки і соціалки в тих західноукраїнських областях, де вони очолюють місцеві ради. А це складніше". Погребинський же вважає, що не все так трагічно: "Ці процеси влада може припинити в один момент".

А політолог Володимир Фесенко вважає: "Якщо будуть приводи, то радикалізм буде присутній і далі. Але не думаю, що на Західній Україні дійде до сепаратизму. Все-таки "Свобода" хоче домогтися якщо не всієї, то хоча б частинки влади на всеукраїнському рівні. І сепаратизм їм не на руку. Однак такі акції можуть показати суспільству, що "Свобода" може принести Україні несвободу".

З іншого боку, навіть якщо останні зіткнення - просто політтехнологія, не можна виключати, що в один момент радикали з обох сторін вийдуть з-під контролю своїх ляльководів і спонсорів. І тоді з'явиться і сепаратизм, і загроза розколу.

Парадокс, але далеко не перший рік ветерани 9 травня ходять на Марсове Поле і Пагорб Слави, щоб вшанувати загиблих героїв війни. Проте подібних сутичок раніше не траплялося, відзначає "Комсомольская правда в Украине" у статті "Чому День Перемоги перетворили на День Ганьби?".

Директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала упевнений, що ситуацію спровокували політики, зокрема депутати Верховної Ради, що прийняли закон, який передбачає використання Прапора Перемоги поряд з державною символікою 9 Травня:

"Той, хто ініціював цей закон і підсунув його нашим депутатам, як раз розраховував на це. Крім того, в даному випадку мова йде про каталізацію протистояння людей, які більше схильні до руху на північ, і тієї частини, яка прагне до Європи. Так і влада на тлі падіння своїх рейтингів вирішила показати людям, мовляв, подивіться, хто живе в тому регіоні, які вони погані".

Антін Борковський в публікації "Червоні фашисти" у газеті "Україна молода" пише, що якби не автобуси з заїжджими шанувальниками "червоного" прапора, котрий під міліцейським конвоєм таки доправили на Пагорб слави, можливо, все й минулося б. Бо ж основна маса політично стурбованої львівської громади до обіду встигла розійтися. Аж раптом пролунала звістка - шість автобусів із "рускімі бойовиками" в’їжджає у місто. І більшість "ультрасів" почали повертатися. Саме вони й забезпечили для зацікавленого ТБ омріяну картинку "розгулу нацизму" у Львові.

Виглядало так, що міліція дістала негласну вказівку не розганяти націоналістів. "У мене складається враження, що влада правою рукою розганяє, а лівою - організовує всі ці речі", - з усмішкою сказав один із міліціонерів–галичан, що ніс патрульну службу "на пагорбі".

Демократичні коментатори припускають, що львівські провокації були задумані задля підтримування теми розколу України на Схід і Захід, на "прорадянську" і "нацистську". Задля виставляння Галичини в неприглядному світлі перед світом. Задля підтримування градусу політичної напруги навколо теми символів і трактування історії - і відволікання суспільної уваги від соціально–економічних проблем.

З огляду на пряму залежність організацій на кшталт "Родіни" і "Русского єдінства" від московського центру впливу доводиться констатувати немалу роль у подіях 9 травня на Західній Україні російських спецслужб.

"У команді української влади є така людина, як Ігор Шувалов - політтехнолог із Росії, який, напевно, розписав цей сценарій, - припускає лідер львівської обласної "Батьківщини" Роман Ілик. - Про те, що він уже такий пронафталінений і його вже реалізовували в Росії, думаю, багатьом відомо... Це робиться для того, щоб провадити в Україні російську політику, щоб відвернути увагу від того, що насправді сьогодні відбувається в державі".

"Те, що відбулося у Львові 9 Травня, можу назвати тільки одним словом - провокація. Причому чітко спланована, - заявив "Известиям в Украине" політолог Тарас Возняк. - Все було зроблено, щоб відвернути увагу людей від соціальних проблем".

На підтвердження цього в центрі Львова встановили сцену - святкувати День міста, який співпав з Днем Перемоги. Вивели співати улюблену групу "ТНМК", викотили бочки знаменитого пива - і місто одразу ж забуло, що сталося з ним кілька годин тому. Воно, видно, подумало: навчання йдуть.

Журналісту Юрію Райхелю згадується 2004 рік: Україна розмальована трьома кольорами. Таке враження, що хтось знову хоче використовувати цю краплену карту. Втім, нічого дивного в цьому немає, пише він у статті "Червоний тупик" для газети "День".

В умовах банкрутства, що наближається, хапаються за будь-який предмет, не особливо знаючись на його доцільності, і чи може він взагалі врятувати потопаючого. Ми не випадково пригадали повну безграмотність парламентської постанови. Її готували поспіхом, непродумано. Головне - підсилити напруженість у суспільстві, напружити ситуацію, викликати непродумані дії екстремістів і радикалів усіх мастей. Розробляючи і впроваджуючи стратегію напруженості, її автори навряд чи замислювалися над довготривалими наслідками. Їм потрібно було отримати хоч якийсь перепочинок, відвернути увагу суспільства від турбот насущних.

Це одна сторона. Але є й інша, менш помітна зараз, але яка буде виразною найближчим часом. Адже так звані походи з червоним прапором через усю Україну не обійшлися без фінансової і організаційної підтримки партії влади. Думати, що все це придумали і здійснили старезні ветерани просто смішно. Значить, зіткнення було заплановане.

Підсилюючи напруженість, протиставляючи деякі регіони іншим, а самим залишатися як би над сутичкою - це справжня мета задуманої і здійсненої провокації. Тепер Партія регіонів, представники якої є й у Львівській міській раді, виряджатимуться в тогу миротворців і показуватимуть, що лише вони можуть зберегти єдність і територіальну цілісність України, а всі інші - як на заході, так і на сході - хочуть її розділити.

Цілком може бути, що декого на цю вудку зловити і вдасться, але довготривалих наслідків ці події мати не будуть. Якщо говорити про можливий розкол країни. Але це не вирішує головні питання. Жодні зіткнення радикалів із обох сторін не замінять проблему підвищення цін на овочі й бензин. А це людей цікавить значно більше, ніж багато що інше і часто наносне.

І ще про запозичені технології. Наша влада не хоче бачити, чим закінчилося в Росії загравання з шовіністами і радикалами - Манежною площею. У певний момент російська влада зрозуміла, що з радикалами і шовіністами загралася, та й вибори наближаються. А отримати при всьому адміністративному ресурсі досить багато голосів за екстремістів не вигідно, та й просто незручно. Отже, тепер заганятимуть в Загальноросійський народний фронт.

Об’єднання всіх і вся повинно створити видимість народної єдності і всенародної любові до національного лідера і його партії "Єдина Росія". Наша ж влада, йдучи слідами сусідів, намагається використовувати радикальну карту. А зіграти якраз потрібно було на випередження.