Росія Путіна паралізована, а не стабільна, пишуть західні спостерігачі, розмірковуючи про феномен "путінського царства" і останні тенденції, що виявили "бродіння в глибинах централізованої влади". FT публікує журналістське розслідування, яке "допомагає підняти покрив таємниці з історії банку "Росія", нібито пов'язаного з ім'ям Путіна.

У неділю Росія йде голосувати. Перемога партії Путіна - справа вирішена, але поки що невідомо, з якою перевагою вона переможе. Щось змінилося для наймогутнішої людини країни, пише Нікола Ломбардоцці в газеті La Repubblica. "Навіть через затемнене скло броньованого лімузина можна було помітити, що щось змінилося, - вважає італійський журналіст. - Вчора у другій половині дня Володимир Путін міг прочитати це по обличчях московських автомобілістів, яким доводиться стояти в класичному заторі щоразу, коли прем'єр переїздить з однієї частини столиці до іншої. Не стали втіхою оплески та усмішки акторів, режисерів і діячів культури, які зібралися на один з останніх передвиборних заходів у залах театру "Ленком". Наймогутніший росіянин був незвично небагатослівний і швидко завершив зустріч".

"Путін ніяк не може змиритися з різким падінням своєї популярності, з тим, що з різних верств суспільства звучать голоси, що виступають проти незмінної влади, яка вже дуже схожа на ту, що була в 1998 році", - продовжує Ломбардоцці.

"За словами людей з найближчого оточення Путіна, його гордості завдано глибокої рани. Ті, хто був поряд з ним 20 листопада, знають, як важко він переніс освистування, що стало вже знаменитим, у спортивному комплексі "Олімпійський", де зібралися такі ж, як він, любителі бойових мистецтв. Але найдосвідченіші експерти відчули, що настрої змінюються, ще раніше, - стверджує автор. - На початку листопада понад 30 тис москвичів і тисячі мешканців інших російських міст взяли участь у так званому "Російському марші", організовуваному союзом націоналістичних рухів, але цього разу марш пройшов під гаслами, спрямованими проти уряду і партії "шахраїв і злодіїв". Слоган набув поширення в Інтернеті з легкої руки відомого блогера Олексія Навального, нагадує кореспондент.

На думку журналіста, щоб уникнути краху на виборах, виборах цієї неділі, вже "приготовлено ​​відому систему махінацій". "Росія, як здається, змирилася з цим, і такі ЗМІ, як "КоммерсантЪ" і "Власть", навіть не сумніваються в можливості підтасовувань, - мовиться в статті. - Лідер комуністів Геннадій Зюганов каже:" Щоб отримати бажану кількість голосів, Путін піде на все що завгодно". І ці слова підтверджують старе і гірке упередження росіян: у кожному випадку все буде вирішуватися нагорі. У кабінетах влади".

Сильний правитель на чолі гігантської імперії забезпечив країні стабільність - але це тільки на перший погляд. За стабільність довелося заплатити, отримавши на додачу похмурі перспективи на майбутнє, пише в статті на сайті Die Welt депутат Бундестагу від партії зелених Марілуїза Бек.

Режиму Путіна, продовжує вона, справді вдалося в перші роки правління стабілізувати країну після хаосу 1990-х - багато в чому допомогли ціни на нафту, що злетіли вгору. "Доходи зростали вдвічі швидше за економічну потужність. У внутрішню політику повернувся мир, адже опозицію було вилучено з політичного процесу. Влада Путіна стала недоторканною. І ціна за це виявилася високою".

Однак у глибинах централізованої влади бродіння продовжувалося, пише автор статті. Відновлення миру і спокою було пов'язано не з усталеною в державних структурах стабільністю, а особисто з Володимиром Путіним. Система Путіна неефективна, оскільки всі рішення завжди мали ухвалюватися нагорі. Це відчувають і представники німецької економіки в Росії, які скаржаться, що лише особисті зв'язки сприяють успіху.

На думку Марілуїзи Бек, "німецька економіка, по суті, ніколи не була зацікавлена ​​в демократії в Росії, коли мова йшла про бізнес". Вона не поділяє думку голови Східного комітету німецької економіки Екарда Кордеса про те, що третє президентство Путіна - "радісна новина для німецької економіки".

Авторка вказує на екстраординарну залежність російської економіки від нафти і газу. "Якщо ще в 2005 році для збалансованого бюджету країни була потрібна ціна на нафту в 35-40 доларів, то вже цього року вона мала бути не нижче 110, а в наступному - 120 доларів за барель", - йдеться в статті. Перераховуючи інші проблеми, з якими стикається сучасна Росія, журналістка особливо вказує на небезпеку для бізнесменів.

Відсутність політичної конкуренції паралізує країну, продовжує депутат. Про це свідчить і так звана "третя хвиля еміграції" з сучасної Росії. Як пише Бек на закінчення, було б помилковим чекати від Путіна і його наближених модернізації суспільства та економіки. "Наше завдання - допомагати тим, хто намагається модернізувати Росію знизу: з великими труднощами вибудовуючи громадянське суспільство, борючись за верховенство закону і проти свинцевої тяжкості корумпованої, жадібної номенклатури, яка так безцеремонно користається країною і її багатствами".

Матеріал у The Financial Times автора Кетрін Белтон під заголовком "Царство, що підходить для справжнього царя", ґрунтується на документах, переданих виданню підприємцем Сергієм Колесніковим, який емігрував з Росії.

Газета стверджує, що документи, надані Колесніковим, а також її власне розслідування "допомагають підняти покрив таємниці з історії банку "Росія", серед акціонерів якого є кілька людей, тісно пов'язаних з Путіним, зокрема син його родича". "Юрій Ковальчук і Микола Шамалов - двоє з найбільших акціонерів банку - свого часу стали разом з Путіним співзасновниками дачного кооперативу на березі озера в околицях Петербурга", - сказано в статті. На думку багатьох бізнесменів і банкірів, ці люди - "кістяк нового покоління олігархів путінської ери, що поєднують багатство зі зв'язками з вищим керівництвом країни, - геть чисто, як їхні попередники в єльцинський період".

На погляд видання, історія, розказана Колесніковим, дозволяє побачити метаморфози усередині режиму Путіна за останні роки. За словами критиків, передача активів "Газпрому", що пішло на благо банку "Росія", акцентує "дефіцит стримувань і противаг, які обмежували б владу Путіна", а також "дедалі сильніші апетити його найближчого оточення на тлі нафтогазового буму". Розповідь Колеснікова також може спростувати імідж аскета, який намагається створювати собі Путін, зауважує видання.

Торік Колесников написав відкритого листа президентові Медведєву, нагадує журналістка, де йшлося, що заснована ним у Санкт-Петербурзі компанія з постачання медичного обладнання частину коштів вивела в офшор для інвестицій в російську економіку, а з часом це обернулося лише інвестиціями в так званий "Палац Путіна" на березі Чорного моря. Тоді Шамалов і прес-секретар Путіна спростували його твердження. "Проте зв'язки між усіма цими транзакціями, що спливають тепер, наводять на тривожні запитання. Коли Шамалов контролював гроші, які йшли на будівництво "Палацу Путіна", то що якщо при придбанні акцій банку "Росія" і його експансії він теж діяв в інтересах Путіна?" - йдеться в статті.

Зі свого боку, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що прем'єр "не має і ніколи не мав жодного стосунку ні до банку "Росія", ні до будь-яких транзакцій або операцій через будь-які офшорні компанії або згадані компанії. До зростання банку він не причетний - можу офіційно заявити, що це абсурд". Напередодні парламентських виборів підігріваються всілякі інсинуації, додав Пєсков.

Переклад InoPressa .