Одному з найпоширеніших у сфері телекомунікацій символу - "смайлику" - 19 вересня виповнилося 30 років. Цього дня у 1982 році професор Університету Карнегі-Меллона в місті Пітсбург (США, штат Пенсильванія) Скотт Фалман уперше відправив електронне повідомлення-піктограму, яке символізує емоцію. Воно складалося із символів, що йдуть підряд - двокрапки, дефіси і завершальної дужки [:-)]. Лист, що надійшов з університетської мережі, призначався колегам-викладачам. Так у комп'ютерному лексиконі вперше з'явилося "усміхнене обличчя".

Електронний лист Скотт Фалман був коротким і інформативним: "Пропоную, щоб наступна піктограма символізувала радість: :-) Дивись кінець пропозиції". Професор запропонував також піктограму із символів :-(, яка спершу використовувалася лише для позначення особливо важливих частин у текстах повідомлень. Комп'ютерні користувачі нині вживають її, щоб повідомити про свій поганий настрій, пишут Вести.Ru.

У середині 90-х років XX століття дует веселого і сумного "смайликів" перестав задовольняти потреби людей, які активно використовують Інтернет і мобільні телефони, і в Мережі з'явилися численні варіанти емотиконів, як називають популярні піктограми фахівці в галузі електронних технологій. "Смайлики", зрозумілі людям, що говорять різними мовами, практично відразу ж перекочували з Інтернету в програми відправлення СМС-повідомлень.

Незважаючи на те, що на сьогодні прогрес в електронних технологіях дозволяє візуально обмінюватися емоціями зі співрозмовником в режимі реального часу, "смайлики" залишаються надзвичайно популярними у комп'ютерних користувачів і власників смартфонів. Експерти впевнені, що 30-річчя - це дитячий вік для них, і процес вдосконалення "смайликів" триватиме паралельно з розвитком комп'ютерної техніки.

Точна дата народження "смайлика" була встановлена в 2002 році, коли історичне листування Скотт Фалман з колегами було виявлено в архівах Університету Карнегі-Меллона.

У 1969 році Володимир Набоков, автор "Лоліти", в одному з інтерв'ю сказав, що варто створити спеціальний знак пунктуації для графічного відображення емоцій.

Зокрема він тоді казав, що йому "часто спадає на думку, що треба придумати будь-який друкований знак, що позначає усмішку, будь-яку карлючку або дужку, що впала, якою я б міг супроводжувати відповідь на ваше запитання".

Цікаво, що в 60-х роках теж був свій "смайлик", але виглядав він інакше. Тоді використовувався знак #. Люди, які придумали використовувати цей знак як позначення "смайлика", вирішили, що цей значок схожий на зуби людини, яка усміхається.

З 1972 року користувачі системи PLATO могли використовувати спеціальні символи для позначення емоцій у вигляді маленьких квадратних облич.

У середині 90-х років XX століття дует веселого і сумного "смайликів" перестав задовольняти потреби людей, які активно використовують Інтернет і мобільні телефони, і в Мережі з'явилися численні варіанти емотиконів, як називають популярні піктограми фахівці в галузі електронних технологій. "Смайлики", зрозумілі людям, що говорять різними мовами, практично відразу ж перекочували з Інтернету в програми відправлення СМС-повідомлень.

Незважаючи на те, що на сьогодні прогрес в електронних технологіях дозволяє візуально обмінюватися емоціями зі співрозмовником в режимі реального часу, "смайлики" залишаються надзвичайно популярними у комп'ютерних користувачів і власників смартфонів. Експерти впевнені, що 30-річчя - це дитячий вік для них, і процес вдосконалення "смайликів" триватиме паралельно з розвитком комп'ютерної техніки.

Точна дата народження "смайлика" була встановлена в 2002 році, коли історичне листування Скотт Фалман з колегами було виявлено в архівах Університету Карнегі-Меллона.

У 1969 році Володимир Набоков, автор "Лоліти", в одному з інтерв'ю сказав, що варто створити спеціальний знак пунктуації для графічного відображення емоцій.

Зокрема він тоді казав, що йому "часто спадає на думку, що треба придумати будь-який друкований знак, що позначає усмішку, будь-яку карлючку або дужку, що впала, якою я б міг супроводжувати відповідь на ваше запитання".

Цікаво, що в 60-х роках теж був свій "смайлик", але виглядав він інакше. Тоді використовувався знак #. Люди, які придумали використовувати цей знак як позначення "смайлика", вирішили, що цей значок схожий на зуби людини, яка усміхається.

З 1972 року користувачі системи PLATO могли використовувати спеціальні символи для позначення емоцій у вигляді маленьких квадратних облич.